22 лютого
Тема: Леся Українка – дітям (Виховна година)
Мета: Поглибити знання учнів про життя і творчість Лесі Українки; вчити слухати і милуватися художнім словом поезії, передати силу і глибину поетичного світу,розвивати читацьку самостійність, естетичні смаки учнів; виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.
Обладнання: портрети Лесі Українки; виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники.
Хід виховної години
Вчитель
«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини. У неї є свій пафос, своє власне слово… Вона сама має що сказати читачам, у самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця».А для нас – вона просто Леся Українка 25 лютого минає 147 років з дня народження геніальної поетеси.
Це талант наскрізь мужній,
хоч не позбавлений
жіночої грації і ніжності…
Її поезія – то
огнисте оскарження того
гніту сваволі, під
яким стогне Україна.
І. Франко
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я…
Л.Україна
За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в місті Звягелі( Новоград-Волинському) в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.
І ведучий.
Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.
Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час заставила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога,потім рука. Діагноз – туберкульоз кісток,а потім нирок та легень.Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати,треба сміятися.
ІІведучий.
Ларису по-домашньому кликали Лося,а в 5 років вона попросила,щоб її назвали Лесею. У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».
Учень.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно,
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
І відучий
З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали призванням, сенсом її життя.
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
2 учень.
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, –
бо весняна вода,
як воля молода!
ІІведучий
Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок. Казки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя,вони вчать нас долати труднощі,що зустрічаються на нашому шляху так, як це робила сама Леся.
Перегляд казки Лесі Українки «Біда навчить»
Іведучий
Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом,мудрістю, значущістю,
проникливістю». Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.
У Лесі був братик Михайлик, всього на півтори роки старший за Лесю. Росли вони разом: разом читали, разом пололи грядочку і поливали квіти, вигадували ігри для двох. на роковини Шевченка влаштовували літературні вечори. Пізніше перекладали твори російських та інших зарубіжних письменників на українську мову, ходили до сільських дітей – слухали їхні пісні, казки, звичаї і записували в зошит, полюбляли танцювати вдвох український народний танок «Козачок».
Іведучий
Хоча Леся найбільше часу проводила з Михайликом, вона дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Ляльок у Лесі не було. Не гралася ними лише тому, що Миша їх не любив. Тому вона заради брата відмовилася від улюбленої гри.
Сестрички ж ляльками гралися. Леся вишивала їхнім лялькам сорочки, шила одяг, лела віночки з малюсіньких квіточок. Навіть виготовляла ляльки з рослин (квіточок, пелюсточок, листочків). Дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів».
ІІведучий
-Діти, а ви любили, коли були ще зовсім маленькі слухати колискові,які вам співала мама?Так і Леся маленькою любила колискові, які їй співала її матуся.Тому, коли вона виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький», а композитор Я. Степовий написав музику до неї.
Пісня колискова " Місяць яснесенький"
І ведучий
Восьмирічною дівчиною Леся з батьками переїжджає на Волинь: спочатку до Луцька, а потім постійно проживала в с. Колодяжне, недалеко від м.Ковель.
Учень:
Село, де на кожному плесі
Лілеї, як зорі ясні,
Де завше світилися Лесі
Пророчі Досвітні вогні.
Колодяжне – казко Волині,
Колодяжне – квітко –село!
Село з солов’єм на калині –
Ти раєм для Лесі було…
ІІведучий
Коли Лесі виповнюється 13 років, починає друкуватися її поезія.
- Українською мовою заборонялось писати, бо цар видав наказ про заборону української мови. Отож Леся посилала вірші у Галичину, за кордон. Там у львівському журналі «Зоря» друкувались вірші юної поетеси за підписом «Леся Українка», що означало «Леся з України». Ось так і з’явилось у Лесі нове прізвище-псевдонім – Українка.
Перший друкований вірш - Конвалія».
Леся сім серцем любила свій край і присвячувала йому вірші. Улюбленою порою року була весна.
Учень:
Соловейковий спів навесні
Ллється в гаю, в зеленім розмаю,
Та пісень тих я чуть не здолаю,
І весняні квітки запашні
Не для мене розквітли у гаю,-
Я не бачу весняного раю;
Тії співи та квіти ясні,
Наче казку дивну, пригадаю-
У сні…!
Іведучий
Поряд з радістю про те, що народилася велика українська поетеса, наші душі огортає смуток, адже життя Лесі - то була бороть¬ба з тяжкою хворобою, яка вразила її в 10 років. Це трапилося на Водохрестя, коли Леся ходила до озера, там засту¬дила ноги і туберкульоз вразив дитячі кісточки.
Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала гучними коридорами. Вчителями її були мати, батько, книги та життя.
Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль».
Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна , яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт.Батьки возили Лесю на море, вона там лікувалась. Послухайте, як Леся писала про море.
Учень:
Вже сонечко в море сіда
У тихому морі темніє
Прозора глибока вода
Немов оксамит , зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
ІІведучий
Які гарні слова в цих віршах. Леся полюбила море. Але де б вона не була, завжди пам”ятала, що вона українка, сумувала за рідним краєм.Останні десять років свого життя Леся Українка жила в Україні дуже мало. Більше – на Кавказі, в Криму, Італії, Єгипті. Вологий клімат Колодяжного, Києва, де вона перебувала короткий час, шкодили її здоров’ю.
Серце Лесі Українки перестало битися 1 серпня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.
Ми – земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже Лесю знають і люблять в усьому світі. Видатні поети ніколи не залишають нас. Вони відходять у безсмертя.
Пророчими стали слова поетеси:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Так, вона жива і буде вічно жити в наших серцях і нашій пам’яті. Вогник віршів і пісень,покладених на слова Лесі Українки палає уже понад століття. Вона заслуговує нашої шани і любові.
Не стерлась райдужна сторінка,
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка
Була і є, повік жива.
28 листопада
Мета: Поглибити знання учнів про життя і творчість Лесі Українки; вчити слухати і милуватися художнім словом поезії, передати силу і глибину поетичного світу,розвивати читацьку самостійність, естетичні смаки учнів; виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.
Обладнання: портрети Лесі Українки; виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники.
Хід виховної години
Вчитель
«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини. У неї є свій пафос, своє власне слово… Вона сама має що сказати читачам, у самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця».А для нас – вона просто Леся Українка 25 лютого минає 147 років з дня народження геніальної поетеси.
Це талант наскрізь мужній,
хоч не позбавлений
жіночої грації і ніжності…
Її поезія – то
огнисте оскарження того
гніту сваволі, під
яким стогне Україна.
І. Франко
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я…
Л.Україна
За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в місті Звягелі( Новоград-Волинському) в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.
І ведучий.
Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.
Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час заставила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога,потім рука. Діагноз – туберкульоз кісток,а потім нирок та легень.Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати,треба сміятися.
ІІведучий.
Ларису по-домашньому кликали Лося,а в 5 років вона попросила,щоб її назвали Лесею. У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».
Учень.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно,
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
І відучий
З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали призванням, сенсом її життя.
Пісня "Вишеньки"
1 учень.Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
2 учень.
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, –
бо весняна вода,
як воля молода!
ІІведучий
Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок. Казки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя,вони вчать нас долати труднощі,що зустрічаються на нашому шляху так, як це робила сама Леся.
Іведучий
Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом,мудрістю, значущістю,
проникливістю». Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.
Пісня Стояла я і слухала весну
ІІведучий У Лесі був братик Михайлик, всього на півтори роки старший за Лесю. Росли вони разом: разом читали, разом пололи грядочку і поливали квіти, вигадували ігри для двох. на роковини Шевченка влаштовували літературні вечори. Пізніше перекладали твори російських та інших зарубіжних письменників на українську мову, ходили до сільських дітей – слухали їхні пісні, казки, звичаї і записували в зошит, полюбляли танцювати вдвох український народний танок «Козачок».
Іведучий
Хоча Леся найбільше часу проводила з Михайликом, вона дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Ляльок у Лесі не було. Не гралася ними лише тому, що Миша їх не любив. Тому вона заради брата відмовилася від улюбленої гри.
Сестрички ж ляльками гралися. Леся вишивала їхнім лялькам сорочки, шила одяг, лела віночки з малюсіньких квіточок. Навіть виготовляла ляльки з рослин (квіточок, пелюсточок, листочків). Дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів».
ІІведучий
-Діти, а ви любили, коли були ще зовсім маленькі слухати колискові,які вам співала мама?Так і Леся маленькою любила колискові, які їй співала її матуся.Тому, коли вона виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький», а композитор Я. Степовий написав музику до неї.
І ведучий
Восьмирічною дівчиною Леся з батьками переїжджає на Волинь: спочатку до Луцька, а потім постійно проживала в с. Колодяжне, недалеко від м.Ковель.
Учень:
Село, де на кожному плесі
Лілеї, як зорі ясні,
Де завше світилися Лесі
Пророчі Досвітні вогні.
Колодяжне – казко Волині,
Колодяжне – квітко –село!
Село з солов’єм на калині –
Ти раєм для Лесі було…
ІІведучий
Коли Лесі виповнюється 13 років, починає друкуватися її поезія.
- Українською мовою заборонялось писати, бо цар видав наказ про заборону української мови. Отож Леся посилала вірші у Галичину, за кордон. Там у львівському журналі «Зоря» друкувались вірші юної поетеси за підписом «Леся Українка», що означало «Леся з України». Ось так і з’явилось у Лесі нове прізвище-псевдонім – Українка.
Перший друкований вірш - Конвалія».
Леся сім серцем любила свій край і присвячувала йому вірші. Улюбленою порою року була весна.
Учень:
Соловейковий спів навесні
Ллється в гаю, в зеленім розмаю,
Та пісень тих я чуть не здолаю,
І весняні квітки запашні
Не для мене розквітли у гаю,-
Я не бачу весняного раю;
Тії співи та квіти ясні,
Наче казку дивну, пригадаю-
У сні…!
Іведучий
Поряд з радістю про те, що народилася велика українська поетеса, наші душі огортає смуток, адже життя Лесі - то була бороть¬ба з тяжкою хворобою, яка вразила її в 10 років. Це трапилося на Водохрестя, коли Леся ходила до озера, там засту¬дила ноги і туберкульоз вразив дитячі кісточки.
Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала гучними коридорами. Вчителями її були мати, батько, книги та життя.
Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль».
Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна , яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт.Батьки возили Лесю на море, вона там лікувалась. Послухайте, як Леся писала про море.
Учень:
Вже сонечко в море сіда
У тихому морі темніє
Прозора глибока вода
Немов оксамит , зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
ІІведучий
Які гарні слова в цих віршах. Леся полюбила море. Але де б вона не була, завжди пам”ятала, що вона українка, сумувала за рідним краєм.Останні десять років свого життя Леся Українка жила в Україні дуже мало. Більше – на Кавказі, в Криму, Італії, Єгипті. Вологий клімат Колодяжного, Києва, де вона перебувала короткий час, шкодили її здоров’ю.
Серце Лесі Українки перестало битися 1 серпня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.
Ми – земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже Лесю знають і люблять в усьому світі. Видатні поети ніколи не залишають нас. Вони відходять у безсмертя.
Пророчими стали слова поетеси:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Так, вона жива і буде вічно жити в наших серцях і нашій пам’яті. Вогник віршів і пісень,покладених на слова Лесі Українки палає уже понад століття. Вона заслуговує нашої шани і любові.
Пісня «Тішся дитино»
Учень: Не стерлась райдужна сторінка,
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка
Була і є, повік жива.
Тема:Урок
позакласного читання.
Поетична
світлиця Лесі Українки.(4 клас)
Мета:
Формувати ключові компетентності – соціальну компетентність
(вміння продуктивно працювати в колективі, ефективно взаємодіяти з різними
партнерами у групі, виявляти ініціативу); моральну компетентність (любов до
Батьківщини, рідної природи, усвідомлення її чарівності).
Формувати предметні читацькі компетентності: поглибити
знання учнів про творчість Лесі Українки, поетичний твір; формувати навички
аналізу віршованих творів, розрізняти вірші за емоційним забарвленням;
розвивати вміння виразно декламувати поетичні твори, розширювати кругозір
дітей; виховувати естетичні почуття, любов до поетичного слова.
Епіграф Я в серці маю
те, що не вмирає!Леся Українка
Обладнання: портрет Лесі
Українки, тексти віршів, квіти у вазі, вишиті
рушники, відеозапис «Життєвий шлях Л.Українки», казка «Біда навчить»
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Повідомлення теми уроку.
1. Римування:
Ми сьогодні з вами
Поведемо… (мову)
Про чудову жінку,
Всім людям… (відому).
Оце перед вами,
У квітах… (барвінку),
Наша поетеса —
Леся … (Українка).
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Життєвий шлях Лесі Українки
1. Вікторина «3 якого вірша ці рядки?»
Ні, не забула!
У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
(«Давня весна»)
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць у моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
(«Вечірня година»)
— Кому присвячений цей вірш?
(Коханій мамі)
А де корабель наш пробіг,
Дорога там довга и широка
Біліє, як мармур, як сніг,
I ледве примітна для ока.
(«Вже сонечко в море сіда...»)
I до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
I хатинку звеселило.
(«На зеленому горбочку»)
IV. Метод «Проектів». Розповідь про освіту Лесі Українки.
Леся знала
13 мов. Грала на фортепіано. Написала підручник з історії для своїх молодших
братів і сестер.
Леся була
приємною і допитливою дівчинкою, надзвичайно вродливою та чуттєвою до краси.
Вона була милосердною до всього і до всіх. Їй хотілося захистити зайченя від
вовка, першу квіточку від негоди, подружку від хвороби, людину від зла.
Мати, Олена
Пчілка, дуже любила свою доньку і доклала багато зусиль, щоб Леся виросла
розумною, освіченою людиною. Маленька Леся дуже любила ліс, квіти, ніколи їх не
нищила. Одного разу зеленим лісом мати вела Лесю за руку. На голові в неї був
віночок із синіх волошок. Дівчинка дивувалася : «Як гарно тут, як багато
дерев». Мати навчала доньку, що и дерева живі. «Та у лісі не самі дерева, –
мовила ненька таємничим голосом. – Тут можна зустріти і Лісовика, і Мавку». Про
Лісовиків Леся вже чула. А хто така Мавка? «Мавка, – пояснювала мати, –
дівчина-лісовичка незвичайної краси. Очі в неї зелені, розпущені довгі коси,
легка зелена сукня. Люблять Мавки гойдатися на вітах». Пізніше Леся пише вірш
«Лісова пісня».
Розповідь про хворобу Лесі.
Вдовиченко Ангеліна
Була зима.
Леся пішла на річку подивитися, як святять воду, і в неї дуже замерзли ноги.
Внаслідок сильної простуди розвинувся туберкульоз кісток. Спершу він уразив
ногу, потім руку. Далі хвороба перекинулася на легені, а ще трохи пізніше – на
нирки. Тяжка недуга потьмарила не лише дитинство, боротьба з нею перетворилася
на трирічну війну – виснажливу, трагічну для Лесі Українки. Та вона не
здавалася.
Хто вам
сказав, що я слабка,
Що я корюся
волі?
Хіба
тремтить моя рука
Чи пісня и
думка кволі?
Жила Леся і
невтомно працювала, наперекір усьому. В останні роки свого життя працює у
якомусь особливому напруженні – поетеса поспішає, вона хоче якнайбільше сказати
людям. Останні дні через хворобу вона жила в Грузії і тужила за рідним краєм.
(Вірш «Надія»).
Чернега Наталія
V. Поетична хвилинка.
1.Учні
читають вірші Л.Українки.
Чернега Наталочка
Вдовиченко Ангеліна
– Як ви
гадаєте, у якому віці написано ці вірші? (У дитячі роки)
Фізкультхвилинка.
VI. Робота з виставкою книг.(Збірники
творів Л.Українки).
– Зверніть
увагу на цю виставку книг, Прочитайте назви книг. Про що вони вам говорять?
Деякі з них вам уже знайомі, а деякі нові. Ви можете взяти після уроку,
прочитати і потім поділитися враженнями.
Л.Українка не лише писала вірші для дітей, але і казки. Зараз
ми переглянемо казку " Біда навчить"
Казка "Біда навчить" Л.Українка
3.Знайомство з
віршем Олени Журливої «Пам'яті Лесі Українки».
Вірш Олени Журливої «Пам яті Лесі Українки» читає Мовчан Богдана
Я знала Лесю Українку,
Живу, тривожну, молоду.
Вона, мов квітка у барвінку,
Цвіла в поліському саду.
Вітри пісням захлинались,
Ліси шуміли навкруги,
I в срібні роси одягались
В ранкових маревах луги.
Ходила Мавка-чарівниця,
Когось шукала між дерев,
I знав, хто їй ночами сниться,
Мешканець лісу — дядько Лев.
Не стерлась райдужна сторінка,
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка
Була і є повік
жива.
Мовчан Богдана
*Які почуття у вас викликав цей вірш?
*З чим порівнюється Леся у вірші?
*В яких рядках висловлено головну думку вірша?
4. Робота в малих групах. (Скласти прислів’я
про весну з частин).
• Вода потекла, ... (усім красна).
• Грак угорі – ... (трава росте).
• Весняний дощ – ... (весна надворі).
• Матінка-весна... (весну принесла).
VII.
Підсумок уроку, рефлексія.
• Рано пішла з життя Леся Українка,
Та нам у спадок
Залишила пісню, повну згадок,
Пам'ять залишила назавжди.
Безсмертна у віках, в душі народу
Ти довго, Лесю, будеш жити,
I ми клянемось нині щиросердно
Твоїм ідеям вірно послужити.
VIII.
Домашнє завдання.
Зима -
чарівниця.
Мета проекту:розширити знання учнів про життя і творчість Лесі
Українки. Формувати навички виразного читання, розвивати почуття прекрасного,
читацьку самостійність.
Виховувати повагу до рідної мови і людини великої сили волі
Лесі Українки, інтерес до художньої літератури.
Спосіб розв’язання проблеми: ознайомлення з додатковою
довідниковою літературою, власна творча робота дітей.
Освітній продукт: малюнки до віршів Лесі Українки, дитячі казки,
оповідання.
Тип проекту:колективний в межах класу.
Вид проекту:
- груповий;
- міжпредметний;
- інформаційний,
- ознайомлювальний.
Етапи проекту:
- допроектна підготовка;
- дослідницько-захисний етап;
- презентація отриманих результатів
Етапи проекту:
І етап. Допроектна підготовка:
1.Формування
проектних груп.
2.Формування теми проекту.
3. Визначення проблемного завдання:
- зібрати інформацію про життя і творчість української
поетеси Л. Українки;
-Фотовиставка;
-Вивчити вірші поетеси;ілюстрації до віршів.
4. Вибір методів дослідження:
- робота з книгою;
- усний журнал; консультативна робота.
5. Розробка плану дослідження:
- збір даних з використанням науково-художньої літера тури;
- аналіз та обробка отриманих даних;
I етап. Дослідницько- захисний проект:
-Збір даних із використанням літератури; опрацюванння
найденого матеріалу;
-Виставка
дитячих робіт;
Вивчення колискової на слова Л. Українки.
I етап. Цей етап проводиться як урок-реквієм
присвячений Л. Українці.
Назви груп:«Історики» - біографія поетеси
1.« Бібліографи» - картотека творів з 1-4 класів, що
вивчали і які твори є у бібліотеці.
3.«Декламатори» - читання віршів.
4.« Художники» - малюнки учнів.
5.« Музиканти» - які твори поклали на музику.
Тема: урок-реквієм
«Леся Українка - славна
дочка України»
Мета:узагальнити знання учнів про життя і
Творчість лесі українки.
Формувати навички виразного читання, вміння сприйма ти і
відчувати емощйний зміст слова;
Розвивати почуття прекрасного та акторські здібності дітей,
читацьку самостійність.
Виховувати повагу до рідної мови і людини великої сили волі
- Лесі Українки, до природи рідної землі, інтерес до художньої літератури.
Обладнання: портрет
Л. Українки, виставка художньої літератури, малюнки учнів
Епіграф:
«Ні, я жива! Я буду
вічно жити!
Я в серці маю те, що не
вмирає!»
План уроку.
1. Учнівська презентація.
2. Розповідь біографів. Життя і творчість поетеси
3. Фізхвилинка.
4. Сторінка художників.
5. Сторінка читців.
6. Сторінка мистецтвознавців.
7. Музична вітальня.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Вітання. Усміхніться, в цих промінчиках добра, що засяяли
на ваших обличчях, ми і розпочнемо урок.
(вірш " Леся Українка "М. Рильського декламує
учитель).
Йти на зустріч бурям і зливам,
Буть одній - як велика рать.
Жить в нещасті життям щасливим,
Муку творчістю перемагать
Хвора дівчина, бідна Леся!
Де ще хворі такі були,
Щоб літали у піднебесся,
Щоб його не сягнуть і орли!
- Це вірш відомого поета
М.Т.Рильського, посвята славній дочці України- Лесі Українці. А ми з вами запалимо ці свічки пам яті і розпочнемо наш
урок - реквієм.
I. Оголошення теми і мети проекту - уроку.
Кожна група учнів отримала свос завдання і готувала його. І
ми сьогодні послухаємо, як вони підготувалися.
I. Презентація проекту.
Кореспондент:
- Я кореспондент газети « Славетні люди України» і почувши,
що у вас така цікава тема, вирішила прийти на урок і взяти у вас інтерв’ю по
даній темі. Леся Українка ввійшла в літературу - як символ мужності, стійкості,
незламності людського духу.
І першою буде виступати група «Історики» слово надасться
президенту групи - шановні друзі, ми приготували для вас розповідь про життя і
творчість Лесі Українки. Понад 139 років тому 25 лютого 1871 р. Народилась
дівчинка у Новограді-Волинському, в сім'ї Коса-чів, яку назвали Лариса. Для
всього світу вона стала Лесею Українкою. Це літературний псевдонім, тобто Леся
з України.
Учениця:
- Батько її був юристом, а мати українською письменницею,
яка писала свої твори під псевдонімом Олена Пчілка.
У сімї було шестеро дітей Леся була другою дитиною. В
чотири роки вона вже добре читала. Мати добирала для неї книжки українською
мовою. Леся була привітною і допитливою дівчинкою, чутливою до краси, жвавою і
веселою.Знала багато іноземних мов, грала на фортепіано, гарно малювала.
Учениця:
- Взимку 1881 року Лесі виповнилось 9 років і під час свята
Водохреща дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній
воді. З того часу вона хворіла невиліковною хворобою - туберкульозом кісток.
Іноді цілий місяць доводилося лежати в гіпсі, а страшний біль пронизував все
тіло Лесі, але дівчинка терпіла і змушувала себе читати, писати вірші, просто
гратися. Про це вона пише у вірші
Учениця: -( читає вірш)
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
Що болить ? - мене питали,
Але я не признавалась -
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я сміялась.
Коли Лесі виповнилося 13 років, її вірші опублікували у
львівському жіночому альманасі « Перший вінок» і в журналі« Дзвіночок».
Кореспондент:
-Дякую за розповідь про Лесю.
Слово надається президенту групи «Бібліографи».
Учень:
-Наша група зробила висновок, що Леся Українка- була всім
відомою поетесою, справжньою дочкою України. Її твори читають, а про те, як
читають у нашій школі розповість помічник бібліотекаря.
Учениця:
-У нашій шкільній бібліотеці багато різних творів. Є серед
них і твори Лесі Українки для різних вікових категорій ix часто беруть для
вивчення на уроках читання учні і вчителі
Ось перед вами добірка творів для сьогоднішнього уроку для
назви нашої виставки ми обрали слова, що написані самою поетесою:"Ні! Я
жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає..."
Кореспондент:
- Подумайте та дайте відповідь:
-Що не вмирає у серці, доки існує людина і пам ять про
неї ? (любов до творчості)
Дякую вам за розповідь.
Фізхвилинка
Кореспондент:
-Леся стала високоосвіченою людиною завдяки своїй
надзвичайній силі волі перемагаю чи біль, поетеса вчилася, писала свої
безсмертні твори, жила повнокровним життям. Зараз слово надається президенту
групи « Декламатори».
Учениця:
-Члени нашої групи прочитають вірші Лесі Українки
( читання віршів)
Кореспондент:
-Дякую за виступ.
-Слово надається президенту групи «Художники».
Учениця:
- Художники нашого класу уявили твори Лесі Українки по -
своєму.Пропоную вам відгадати, до яких творів намальовані ці ілюстрації.Леся
навчалась художнього мистецтва в 1893 році у петербурзького академіка-
художника. На той час їй було 22 роки. Вона любила малювати квіти.
Кореспондент:
-Лариса Петрівна була мудрою людиною,і тому мала потребу
ділитися своєю мудрістю, навчати вона написала повчальну казку « Біда навчить»,
яку ми читали навчаючись у з класі слухайте, міркуйте:
- Чи стала у нагоді чиясь порада горобчикові?
- Що примусило його до розуму прийти?
(зимовийхолод голоді самотність змусили горобця змінити
свої погляди на життя. Він порозумнішав, коли натерпівся за свою легковажність.
Змусила зима його змінити свій характер, навчила бути уважним і мудрим. Важливо
в житті працювати над собою.)
Креспондент:
Слідуючу
групу « Музичний» представляє президент групи.
Учень:
-Із другої половини вісімдесятих років дев ятнадцятого
століття родина Косачів проживає у місті Києві. Там вони познайомились із
поетом Старицьким та композитором Миколою Лисенком. На вірші Лесі Українки
композитори, її сучасники, писали романси, пісні. Послухайте мелодію однієї
пісні і спробуйте уявити картину (звучить мелодія пісні« На зеленому горбочку»)
- Яку картину уявили? ( відповіді учнів)
Кореспондент:
-Дякую, за таку гарну розповідь.
Учитель.
- А зараз ми почитаємо вірші Лесі Українки.
( Учні читають. Запитання по змісту.)
Кореспондент:
-Надзвичайно скромною була Леся Українка. Вміла розрадити
інших і себе. Незабаром перед смертю, потішала і себе « що ж, і на лежачих
світить сонце.» Боротьба і праця- таким був зміст життя. 1 серпня 1913 року в
грузинському місті Сурамі померла Леся Українка- велика поетеса України. Тіло
Лесі перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Устами героїні«
Лісової пісні» Леся Українка стверджує:" Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я
в серці маю те, що не вмирає!"
IV. Підсумок уроку.
Учитель.
Підводжу підсумок роботи учнів на уроці.Нагородження
активних учнів на уроці.
Виставлення учнями оцінки за урок.
V. Домашнє завдання. Бережіть природу.