ПОРТФОЛІО

Ви завітали на блог

Бордунової Наталії Федорівни

вчителя початкових класів

 Шамраївської ЗОШ І-ІІІ ст.

Сподіваюсь, Ви знайдете тут для 

себе все цікаве та корисне.

Блог створений для вчителів, батьків та дітей.

Мета блогу: об’єднати зусилля батьків і вчителів для підвищення ефективності навчання і виховання дітей. Блог новий, але з часом буде наповнюватися матеріалом. У блозі ви зможете знайти уроки, заходи, вузлики напам’ять, методичні розробки і багато цікавого.

Приємної подорожі сторінками блогу.

ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ!

  П О Р Т Ф О Л І О

вчитель   початкових  класів 

Шамраївської  загальноосвітньої  школи

 І – ІІІ  ступенів

Благовіщенського  району

 Кіровоградської  області

Бордунова Наталія Федорівна

дата народження 24 травня 1957 рік

освіта середня спеціальна

рік закінчення 1975 рік

назва   Уманське педагогічне училище імені Т.Г. Шевченка 

спеціальність  «Дошкільне виховання»

кваліфікація    Вихователь дитячого садка

педагогічний стаж   2 роки

освіта  Повна вища

рік закінчення ВУЗу 1984рік

назва ВУЗу  Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна 

спеціальність «Початкове навчання»

кваліфікація  Вчитель початкових класів

педагогічний стаж  39 років

рік проходження курсів 2006 рік, 2009рік, 2014 рік

місце проходження Кіровоградський  ОІППО
                           імені Василя Сухомлинського 

категорія  Вища, звання «Старший вчитель»

відзнаки Грамоти МО України, Значок  «Відмінник народної                                                  освіти»

 

 Есе: Професія учителя  

Якщо вчитель поєднує в собі любов до  справи

і до учня, він-досконалий учитель.

Л.М.Толстой

Більшість людей влаштована так, що усе життя прагнуть пізнавати, вчитися, відкривати і розвивати в собі усі нові і нові якості, можливості і здібності. Майже кожна людина, часто не усвідомлюючи того, прагне стати всебічно розвиненою особистістю, бути освіченою, вихованою, красивою, фізично розвиненою, соціально адаптованою та потрібною для суспільства. Вищим рівнем в розвитку людських якостей є досконалість, хоча досконалість - категорія абстрактна. Скільки до неї прагни наблизитися, вона, як горизонт, відходить, все далі. Але людина обов’язково, хоча б у якомусь напрямі, буде прагнути до неї.
Пізнаючи різні дисципліни /досягаючи усе більш високих східців у своєму розвитку, ми вільно або мимоволі передаємо свої знання іншим учасникам руху, назвам якому-життя. Але є особлива частина людського суспільства - це люди, що свідомо вибрали шлях професійної передачі своїх знань. Вони проявляють відданість своїй спеціальності, креативність і винахідливість, та вкладають в підопічних усе, що об єднається поняттям» душа». До них відносимо учителів. Тому, що ми педагоги. І я з гордістю відношу себе до цієї, на мій погляд, самої соціально необхідної частини людського суспільства – педагогів!
Як стають педагогами? Моя сестра - вчитель. Завжди розповідала із захопленням про досягнення своїх вихованців. Йшов час.
І я також своє життя пов’язала з навчанням і вихованням дітей.
Сьогодні позаду вже сорок один рік педагогічної роботи і безперервного навчання. У житті нестримно міняється багато що. Сьогодні вчити дітей так, як вчили нас вже не прийнято. Час та сучасні учні швидко і безупинно вносять в життя нові риси, нові вимоги.
У сучасному навчально-виховному процесі обов’язково мають бути присутніми інноваційні технології. Для того, щоб учневі дати міцні знання, педагогу потрібно усе більш глибокі професійні
Знання. Треба знову вчитися. Навіщо? Щоб не відставати? Ні! Щоб те, чому вчуся і учу, було дійсно професійне і хоч на йоту ближче до досконалості. Інакше це не професійна робота, яку я люблю, а кус¬тарно виконуване ремесло.
Чи є поріг педагогічної зрілості, досягши якого вчитися стане необов’язково? Але тоді зупиниться розвиток! Навчаючи інших - навчаємось самі, а це означає навчання завжди! А якщо до придбаних досвіду, умінню, знанням, трохи ширшим, ніж вимагається зараз, додати креативність і винахідливість та зробити те, що ще ніхто не робив - це вже новаторство і крок до лідерства!
Як же оцінити те, що пізнано, зроблено, вкладено у своїх учнів? Головні критерії для оцінок в іншому. У тому, що дозволило комусь з учнів стати упевненіше в собі, здоровіше і міцніше фізично, красивіше зовні; що дозволило побачити в житті не лише своє покликання, але і потребує в ширшому наборі необхідних знань і умінь.
Хтось піде далі за інших. Хтось з моїх послідовників в професійній майстерності обжене мене і виявиться ближчий до досконалості.
У такому випадку і моя робота була виконана гідно.
З бажанням освоювати нове, радіють своїм маленьким перемогам. Через багато років, з щирим почуттям вдячності знаходять свого учителя, щоб просто поговорити, розповісти про себе, згадати шкільні роки.
Моя робота – улюблений спосіб пізнання, творчості, спілкування, самовираження. Мої учні – мої однодумці,що довірили мені частку своєї долі. Усім цим мені треба розпорядитись мудро і точно.

ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Початкова школа - це насамперед праця одного вчителя, його творча педагогічна лабораторія. Майже сорокарічний досвід практичної науково-педа­гогічної діяльності дав змогу В.О.Сухомлинському переконатися, що « навчати дітей у початковій школі - це передусім учити їх бачити, вчити їх відкривати світ.» «Спостерігайте і вивчайте навчально - виховну роботу в 1-4 класах: що ба­чать, що відкривають своїми самостійними зусиллями діти?» - радить В.Сухомлинський.

Вчитель - класовод працює в особливому світі - з дітьми, а отже, у світі дитинства, про це не можна забувати ні на хвилину, - наголошує він. Педагогові потрібно знати, але і цього замало, необхідно « вжитися в світ дитинства: «...як­що хочете, в кожному вчителеві повинна сяяти й ніколи не згаснути маленька іскорка дитини». На запитання» Що ж таке - світ дитинства?» Василь Олександ­рович відповідає» Я б сказав, що дитинство - це насамперед емоційне пізнання навколишнього світу, світ дитинства- це у першу чергу пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе, що вона сама робить. Яскраве, повнокровне, виразне життя серця, гра почуттів, емоційних рухів - ось що таке дитинство. Життя дитячого серця, - продовжує він далі, - щогодини несе нам задоволення і незадоволення, радість і прикрість, смуток і замилування, подив і захоплення, ласку і гнів. У тому широченному діапазоні, що його дає нам світ дитинства, є приємні і неприємні мелодії, які радують і які засмучують. Уміти розібратися в цій гармонії - найважливіша умова духовної повноти, радості і успіху в педагогічній практиці. Прикрість , гнів, обурення - якщо , крім цих почуттів, спілкування з дітьми нічого вчителеві не приносить,- не тільки западають непри­ємними переживаннями в його душу, але й порушують роботу внутрішніх орга­нів. У вчителів, які не вміють бачити й відчувати світ дитинства з його складною емоційною гармонією, часто спостерігаються нейрогенні розлади, серед них най­більш неприємним і часто грізним буває виснаження нервових сил.» Отож неда­ремно у полі особливої уваги В.О.Сухомлинського перебували ті вчителі, які знали свій предмет, але навчання у яких нерідко перетворювалося на жорстоку війну зі школярем лише тому, що ніякі духовні нитки не пов язували педагога з учнем.

Визначальною професійною якістю вчителя Сухомлинський вважає здатність ставитися до дитини як до найвищої цінності у власній педагогічній діяльності, для чого необхідно постійно проникати у її духовний світ, вивчати Мислення, почуття , характер, інтереси, стан здоров я,і ніколи не бачити якоїсь жертовності у такій справі.
      Серед багатьох важливих завдань, що стоять перед початковою школою, на перше місце ставить - навчити дітей вчитися, встановити правильне спів від­ношення між обсягом теоретичних знань, що ними оволодівають діти, і практич­ними вміннями та навичками. У зв язку з цим радить учителеві пам ятати, що відставання в середніх і старших класах - це головним чином невміння вчитися, оволодівати знаннями: «Ви, звичайно, повинні турбуватися про те, щоб загаль­ний розвиток дітей стояв на високому рівні, але навчіть дитину насамперед добре читати і писати. Без уміння швидко , свідомо, виразно читати й сприймати прочитане, швидко й безпомилково писати не може бути й мови про успішне на-вчання в середніх і старших класах - таке навчання, при якому вчителеві не до-водилося б без кінця « підганяти» відстаючих. Навчіть у початкових класах всіх дітей читати так, щоб вони вміли, читаючи, думати й, думаючи, читати. Уміння читати треба довести до такого ступеня автоматизму, щоб сприймання зором, очима й свідомістю значно випереджало вимовляння в голос. Чим значніше це випередження, тим тоншою буде здатність думати під час читання - а це надзви¬чайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі. Успі¬шне навчання в середніх і старших класах залежить насамперед від уміння свідо¬мо читати, - читаючи думати й, думаючи читати. Тому треба уважно вивчати, як розвивається це вміння в кожного школяра. Учень, який вміє думати, читаючи, з будь-якою роботою справляється швидше, успішніше, ніж той, хто не володіє не таким уже й простим, як здається з першого погляду, уміння швидко читати...»
Основну біду шкільного навчання В.О.Сухомлинський вбачав якраз у тому, що учень нерідко упродовж усіх шкільних років вчиться читати і писати. Та оскільки йому потрібно послідовно опановувати обширні наукові знання, то він не може ні навчитися добре читати й писати, ні оволодіти життєво необхідною системою наукових знань. Доки дитина не навчилася вільно, вираз¬но, свідомо читати, книжка не може стати для неї справжнім джерелом збагаче¬ння, оновлення і розвиток знань.
Найважливіше завдання учителя — закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть далі, взагалі не треба було думати про фундамент.
До найтоншого і найважчого, що є в діяльності початкової школи, Сухомлинський відносить проблему життя слова. Треба багато працювати над тим, щоб слово жило у дитячій творчості, у спілкуванні між дітьми - це одна з умов культури загальношкільного життя.
Так, у плідній спадщині В.О.Сухомлинського знайшли відображення
оригінально , нестандартно розроблені складні проблеми навчання і вихован¬ня і розвитку дітей. Найкращий шлях їх пізнання пролягає через предметне
ознайомлення з життєвим досвідом Василя Олександровича, через серйозне ґрунтовне  вивчення і творче практичне використання навчально- виховній діяльності. В.О.Сухомлинський постійно наголошував, що педагог, який усім серцем любить дитину, частіше посміхається, рідко хмуриться, він живе справжнім педагогічним життям і тим самим знаходити своє професійне щастя. Вчитель має полонити всім : і посмішкою, і вимогливістю, І чуйністю, і стриманістю , і любов ю до життя. Йому повинне бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.
Усією своєю педагогічною діяльністю В.О.Сухомлинський показав, що майстерність  учителя у поєднанні з любов ю до дітей, всебічно освіченою, за-гальною  і педагогічною культурою - запорука успіху навчально-виховного процесу. Сьогодні ще гостріше ми відчуваємо актуальність і життєвість ідей В.О.Сухомлинського.

 Педагогічне кредо:

«Найкращий вчитель, той, хто забуває про те, що він вчитель».

В.О. Сухомлинський

Кредо життя:

 Життя - це проблема, яку повинні вирішувати ми.

     Життя - це відкриття... Безперервне відкрит­тя, яке здійснюємо відносно себе і навколиш­нього світу.
Методична проблема:

"Розвиток логічного мислення учнів на уроках математики"

 Роль математики в розвитку логічного мислення винятково велика. Причина настільки виняткової ролі математики в тому, що це найбільш теоретична наука з усіх досліджуваних у школі. У ній високий рівень абстракції, а також найбільш природний спосіб викладу знань, шляхом переходу від абстрактного до конкретного.

 Відомо, що діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Але для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво вчителя. Нерідко ми спостерігаємо, як наші учні, успішно навчаючись в початковій школі, починають «падати», відставати в середній і старшій школі. Чому це відбувається? Це - недостатній розвиток уміння працювати самостійно, уміння вирішувати задачі творчо, знаходити раціональні шляхи рішення. З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

 Дитина з перших днів занять у школі зустрічається із завданнями. Спочатку і до кінця навчання в школі математична задача незмінно допомагає учневі виробляти правильні математичні поняття, глибше з'ясовувати різні боки взаємозв'язків у навколишньому житті, дає можливість застосовувати досліджувані теоретичні положення, тому рішення задач сприяє розвитку логічного мислення.

Щоб полегшити рішення текстової задачі, будують допоміжні моделі. При цьому використовується такі операції мислення, як аналіз через синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, які є операціями мислення.

При розв’язуванні задач діти повинні вчитися думати, міркувати, шукати раціональний шлях розв’язання, різні способи розв’язання. На першому ступені знайомства із задачами (простих задач) обов'язково треба складати зворотні задачі, щоб діти змогли побачити закономірність між компонентами задачі. Задачі - багатющий матеріал, який сприяє розвитку логічного мислення і дослідницьких навиків, ніщо не розвиває логічне мислення так, як текстові задачі в початковій школі. При цьому постановка додаткових питань пізнавального характеру не тільки допомагає дітям в розв’язанні, але і підсилює практичний зміст задач, сприяє виробленню уміння застосовувати одержані знання в житті, на практиці. Крім того, така робота підвищує ефективність самого процесу навчання розв’язання задач.

Необхідно надавати увагу і розвитку нестандартного мислення, давати можливість одну і ту ж задачу розв’язати різними способами і оцінити, вибрати найраціональніший. Така плідна робота створює максимальні умови для самореалізації, сприяє розвитку творчості учнів, дає відмінну математичну освіту.

Звичайно, вчитель повинен на кожний урок приготувати своїм вихованцям що-небудь неординарне, цікаве, "примусити" дітей розмірковувати, і якщо не вдалося знайти правильне рішення в класі, дати можливість подумати удома.

 Якими ж методами можна вчити школярів розв'язувати математичні задачі? Задачі нового типу природно починати розв'язувати з найпростіших, доступних усім учням. Якщо майже на кожному уроці усно розв'язувати 5-6 таких задач, можна досягти гарних результатів. Поступово складність пропонованих задач має підвищуватися, але таким чином, щоб труднощі, які виникають у процесі їх розв'язання, могли долати й слабкі учні.

Роль простих задач у навчанні математики надзвичайно велика. Вони є основним засобом у формуванні поняття про арифметичні дії та величини. У процесі розв'язання простих задач учні опановують основні прийоми роботи над задачею. Високий рівень умінь розв'язувати прості задачі — необхідна умова успішного розвитку вмінь розв'язувати задачі складені. Навіть для найсильніших учнів усне розв'язання задач корисне: воно сприяє розвитку швидкості та гнучкості мислення, удосконалює вміння обчислювати та встановлювати функціональні залежності.

Вправи та задачі для усного розв'язання перед вивченням складного матеріалу, які можна запропонувати учням:

Рольова гра

1. До годівниці насипали просо. Спочатку прилетіло 13 горобців, а потім — 9 синиць. Скільки проса вони з'їли?

Задача з недостатніми чи надлишковими даними

2. Біля годівниці сиділо 11 синиць. Прилетіло ще 9 синиць і 5 горобців. Скільки синиць біля годівниці?

Які запитання Ви запропонували?

Задачі з непрямою залежністю величин У підручниках математики для початкових класів провідне місце посідають задачі з прямою залежністю величин. Розв'язуючи їх, учні звикають до прямого логічного зв'язку, зокрема, керуючись такими правилами: якщо «на стільки більше» — треба додати; якщо «на стільки менше» — відняти; якщо «у стільки разів більше» — помножити; «у стільки разів менше» — поділити.

Вправа «Логічні кінцівки».

 Якщо стіл виший від стільця, то стілець... ( нижчий від стола).

 Якщо 10 більше ніж 9, то 9... (менше ніж 10).

 Якщо сестра старша за брата, то брат... (молодший від сестри).

Вправа «Доповни речення».

 Якщо одна величина більша від другої у кілька разів, то... (друга менша від першої у стільки ж разів).

 Якщо одна величина менша від другої у кілька разів, то... (друга більша у стільки ж разів).

 Логічні завдання є до того ж хорошим індикатором математичних здібностей саме тому, що не вимагають ніяких математичних знань і вмінь, окрім елементарних. Тому логічні завдання доступні вже першокласникам, вчителю лише необхідно зацікавити рішенням завдання, надати їм цікавість.

Доступність логічного завдання не означає легкість її рішення. Щоб її вирішити, потрібно докласти значні розумові зусилля. І тим вагомішим буде з точки зору самооцінки учнів її правильне рішення.

 Таким чином, логічні завдання є прекрасним засобом розвитку математичного мислення. Вони розвивають вміння логічно міркувати, виводити одне з іншого, підвищують активність думки.

 Вміння логічно мислити характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це зв'язано як з рівнем загальної підготовки дітей, складністю учбового матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.

Ефективність формування логічних знань і вмінь учнів забезпечується застосуванням різних методів навчання, використанням різноманітних форм організації знань, раціональним співвідношенням фронтальної, індивідуальної й групової форм роботи. Одним із найбільш впливових засобів формування логічного мислення учнів є система вправ із логічним навантаженням. Поняття « система вправ з логічним навантаженням» не повинна розумітися як тільки розв’язування задач або вправ з логічним навантаженням. Це цілеспрямована система роботи  над розвитком логічного мислення учнів на кожному етапі уроку . Досвід роботи показує, як через систему вправ з логічним навантаження можливо розвивати логічне мислення школярів на етапі мотивації, при перевірці домашнього завдання, при вивченні нової теми, при узагальненні та систематизації знань, умінь та навичок, як наприкінці уроку, так і при закінчення вивчення розділу.З метою розвитку логічного мислення кожного учня  необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.У дітей молодшого шкільного віку переважає наочно-образне мислення. Під час розв'язування задач вони спираються на реальні предмети або їх зображення. У них поглиблюється і розширюється мислення, що виявляється в глибшому розумінні змісту засвоєних понять, опануванні нових та оперуванні ними. Процес навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, особливо на уроках математики, оскільки від дій з конкретними предметами школяр переходить до розумових операцій з абстрактними числами.

 Логічне мислення формується, на основі образного та є вищою стадією розвитку дитячого мислення. Досягнення цієї стадії – діяльний і складний процес, оскільки повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої активності розумової діяльності, але і узагальнених знань про загальні і істотні ознаки предметів і явищ дійсності, які закріплені в словах. Приблизно до 14 років дитина досягає стадії формально-логічних операцій, коли його мислення набуває меж, характерних для розумової діяльності дорослих. Проте, починати розвиток логічного мислення слід в молодшому шкільному віці. Так, наприклад, у 6-7 років дитина вже в змозі оволодіти на елементарному рівні такими прийомами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і смислове співвідношення. На перших етапах формування цих прийомів повинне здійснюватися з опорою на наочний, конкретний матеріал і як би за участю наочно-образного мислення.

Найважливішою задачею математичної освіти є озброєння учнів загальними прийомами мислення, просторової уяви, розвиток здатності розуміти зміст поставленої задачі, уміння логічно міркувати, засвоїти навички алгоритмічного мислення. Систематичне використання на уроках математики і позаурочних заняттях спеціальних задач і завдань, спрямованих на розвиток логічного мислення, розширює математичний кругозір молодших школярів і дозволяє більш упевнено орієнтуватися в найпростіших закономірностях життя, а також активніше використовувати математичні знання в повсякденному житті.

 Освітня система ставить свої цілі розвитку логічного теоретичного мислення дітей. Одним з основних засобів у реалізації цієї мети служить навчальна діяльність. Учень повинен бути самостійним суб'єктом навчальної діяльності, повинен мати здатність ставити собі навчальні цілі, контролювати свою навчальну діяльність щодо поставлених цілей, домагатися наміченого результату і бути максимально гнучким у пошуку необхідних засобів розумової роботи. Щоб наш випускник школи став таким, необхідно вже у початковій школі готувати його до цього.

Курс математики створює умови для того, щоб навчити дитину думати. Навряд чи в класі можна знайти дитину, яка б не намагалася думати і працювати в міру своїх сил, якщо вона бачить, як ми дорослі цінуємо її досягнення. А от якщо дитина постійно пізнає гіркоту поразки, то навряд чи у неї залишиться надія на успіх у майбутньому. Треба не тільки допомогти дитині здобувати знання, а й реалізувати її потреба в любові, в почутті власної гідності, у відчутті значимості власного «Я», повинні допомогти їй знайти почуття впевненості у своїх силах.

 Головним у своїй роботі вважаю зниження перевантажень для учнів, зміцнення здоров'я дітей.

Докладаю чимало зусиль для того, щоб процес навчання був радісним, цікавим для всіх учнів і при цьому забезпечував би глибоке засвоєння навчального матеріалу.

Кожен урок повинен мати свою неповторність і красу. Тут учень відчуває себе особистістю, творцем, може зробити своє маленьке відкриття. Кожен працює на межі своїх можливостей, реалізує і розвиває свій творчий потенціал.

Чим вище рівень емоційного комфорту, тим більше шансів на успіх у навчанні.

Отже, найважливішою задачею математичної освіти є озброєння учнів загальними прийомами мислення, просторової уяви, розвиток здатності розуміти зміст поставленої задачі, уміння логічно міркувати, засвоїти навички алгоритмічного мислення.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КЛАСУ

  

  

   

Презентація  класної кімнати 1 класу Нової української школи, яка жде  своїх малюків.

1 вересня 2022 року   

Ми сьогодні стали школярами  1 класу

Ось такими ми прийшли до 1класу  Нової  української школи 1 вересня 2018року

Ми "Чомусики"— допитливі, кмітливі, творчі, дружні, веселі та завзяті.
Ми хочемо знайти відповіді на всі свої   «Що?Де?Коли?Чому?Як?»
1 вересня 2018 року

                       А такими ми прийшли до школи.

                                     Дружна сімейка.

                  1 вересня 2014 року                    

                            Я щоранку заходжу в клас

                           На дитячих обличчях – усміх.

                           Що я варта, діти, без вас?

                           Ви – натхнення моє, мій успіх.

        У  2014 році почала працювати з 1 класом.

          На мою думку, мета сучасної школи полягає в тому, щоб виховувати дитину, яка вміє самостійно та творчо працювати і жити.

       Цього досягти значно складніше, ніж навчити читати, писати  та лічити, розв язувати задачі. Початкова освіта є фундаментом для здобуття знань в основній і старшій школі. І це, на перший погляд, саме так. Але якщо брати до уваги особливості розвитку дитини в дошкільному віці, то ніхто не стане сперечатись, що основні знання, вміння, практичні навички до життя в навколишньому світі дитина здобуває саме у віці від народження до 6-7 років, а впродовж усього життя поповнює їх лише на 20 – 30%.

      Починаючи  з 1 класу, привчаю дітей до інноваційних технологій, розвиваю їх пізнавальну активність, впевненість у своїх знаннях і вміннях.

    Чубчики  і бантики, ясні оченята,

    Ви – наша романтика, хлопчики й дівчатка.

    З вами наша доля завжди нерозлучна,

    Ви – наші квіти, ви – наші учні!

Початкова школа – це перша сходинка, на яку стають маленькі школярі, піднімаючись все вище і вище на шляху до знань. Спогади про першу вчительку, про шкільних друзів, про веселі перерви, свята, екскурсії, різні конкурси будуть все життя зігрівати вже дорослих людей, які досягнули чогось у житті. На вчителеві початкових класів лежить особлива відповідальність за успішне шкільне майбутнє маленьких учнів.

 Дидактичні здібності –  це вміння донести до учнів найоптимальнішими методами навчальний матеріал.

Організаторські здібності – це, по-перше, вміння             організовувати учнівський колектив,по-друге,вміння            організувати свою роботу на уроці.

       Мовні здібності –  це здатність просто, чітко і   зрозуміло висловлювати  свої думки, міркування, почуття вдалою мімікою і  пантомімою.

    Авторитарні здібності – це здібності до доброзичливого й безпосереднього емоційно – вольового впливу вчителя на учнів, так, щоб це сприяло утвердженню його авторитету.