СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ

    Пам'ятайте, що дитина щаслива тільки тоді, коли вона вірить. Неслухняність, зухвальство, грубість - усе це виникає в дитячій поведінці саме в ті моменти, коли ламається віра в найдорожчу людину - батька.

   Пам'ятайте, що діти переживають ваше падіння як своє особисте горе, сприймають вашу радість як свою. Бережіть дитячу душу і всіляко зміцнюйте віру в людину. 

 

  

Сім правил успішного батьківства

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для дорослих.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину.

Краще тримати цінні та небезпечні речі у недоступному для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їх природну цікавість.

3.Висловлюйте свої бажання позитивно.

Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4.Висувайте реальні в вимоги.

Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Пояснюйте причину, яка впливає ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні.

5.Обирайте виховання без фізичного покарання та крику.

Крик або постійні докори призводять до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Пам’ятайте! Дитина може чомусь навчитися тільки тоді, коли спокійна, задоволена чи радісна. Це також стосується і дорослих. Коли дитина дістала ляпаса, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що  її покарано.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, надаючи їм право вибору.

Не сперечайтеся з дітьми за незначні справи. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, що одягти чи що їсти. Це попередить образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно не пригнічуєте.

7. Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина

Проявляйте цікавість до того, що вона робить і відчуває.

Пам’ятайте! Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних  передумов позитивної їх поведінки та взаємопорозуміння.

Вимоги до ведення шкільного щоденника

25 способів дізнатися у дитини як у нього справи в школі, не питаючи, 

як у нього справи в школі 

1. Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

2. Скажи мені, що тебе сьогодні змусило сміятися?

3. Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

4. Розкажи мені про саме класне місце в школі.

5. Яке саме дивне слово, яке ти почув сьогодні? Або, можливо, хтось щось дивне тобі сказав?

6. Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

7. Кому ти сьогодні допоміг?

8. Чи може, хтось тобі сьогодні допоміг?

9. Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

10. Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішою сьогодні?

11. Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

12. Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось із учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?

13. З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

14. Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

15. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

16. Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

17. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?

18. З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?

19. Де ти найчастіше граєш на перервах?

20. Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?

21. Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

22. Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

23. Як ти думаєш, може, хтось із вашого класу повинен піти зі школи?

24. Скажи мені про трьох різних ситуаціях, коли ти використовував олівець сьогодні в школі.

25. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

 

 

   

Щоб комп'ютер не був шкідливим

          Сьогодні важко уявити своїх дітей без комп’ютера. З його допомогою можна пізнавати навколишній світ дошкільникові, він може стати хорошим другом у приготуванні уроків школярам, про невичерпні можливості в пізнавальній і навіть науковій діяльності студентів годі і говорити. Але цей витвір людини не є досконалим.При роботі на комп’ютері організм людини отримує певні навантаження, що характеризуються розумовою, зоровою і фізичною напругою, що може привести до порушення опорно-рухового апарату, ураження хребта – порушення постави, сколіозу, ураження променезап’ясткового суглоба – тунельного синдрому, артрозу, порушення зору – зорового синдрому. Технічний прогрес зупинити неможливо – комп’ютерів усе одно більшатиме. Тому таким важливим є виховання правильного, грамотного ставлення до новинок техніки. Купуючи комп'ютер дитині, потрібно пам'ятати декілька корисних рекомендацій, дотримання яких знижують несприятливий вплив комп'ютера на здоров'я дитини:

    1.    Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки. Частота кадрової розгортки повинна бути не менше 70 Гц. На сучасному етапі кращими по безпеці визнаються монітори на рідких кристалах, системи LCD.

    2.    Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15 хв. І то не щодня. Для дітей 7-12 років обмеження становить 20 хв. На день.. Старшим дітям можна сидіти за комп’ютером не більше години в день. Для дітей, що відносяться до групи ризику за станом зору, час, проведений біля комп’ютера, потрібно дозувати індивідуально. При цьому періодичність занять з дитиною повинна бути не більше 2-х разів на тиждень.

     3.    Важливо, щоб на монітор не потрапляло світло і не падали відблиски від лампи.

     4.    Комп'ютер повинен  встановлюватися в добре провітрюваному приміщенні, де регулярно проводиться вологе прибирання.

     5.    Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини. Екран потрібно розташувати так, щоб  по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20 градусів. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.

    6.    Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб дивлячись в монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки.

          Діти активно  пізнають світ. Але від користі до шкоди – один крок. Помірне перебування за комп’ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто довге – погіршує.

         Для того, щоб знизити до мінімуму шкідливий вплив комп’ютера, необхідно стежити, щоб діти дотримувалися таких правил:

         Коли друкуєте, зап’ястя мають лежати на столі, а не нависати над клавіатурою зверху і не тягнутися до неї знизу. Пальці повинні бути плавно зігнуті над клавішами.

         Не намагайтеся сидіти занадто прямо; просто відкиньтеся назад так, щоб вас добре підтримувала спинка стільця. Ноги твердо поставте на підлогу, зігнувши їх під прямим кутом.

         Час від часу змінюйте положення тіла, це допоможе зберегти рухливість дисків хребта (профілактика остеохондрозу), крім того,  так знімається напруга в м’язах.

         Регулярно відпочивайте від монітора. Час від часу відводьте очі й дивіться куди-небудь далеко перед собою.

Чи потрібен мобільний телефон дитині шкільного віку?

Проблема покупки мобільного телефону для дитини

 шкільного віку стає все більш актуальною для батьків.

Великим плюсам протистоять, здавалося б, такі ж великі мінуси, а враховуючи те, що достаток у багатьох українських сімя’х не дозволяє просто взяти і «викинути» гроші на ще одну мобілку, батьки серйозно замислюються над необхідністю такої покупки. Тож давайте розберемося, чи варто купувати дитині мобільний телефон.

Мобільні телефони купуються хоч і дітям, але в першу чергу для батьків. Якщо ви знатимете, що у вашої дитини є телефон  і вона зможе зателефонувати вам  у разі потреби, ви будете почуватися спокійніше. Ви також можете навчити дитину всім необхідним номерам (міліція, швидка допомога тощо) і бути впевненими, що малюк зможе звернутися за допомогою, якщо йому загрожує небезпека.

Що ж стосується фінансового боку проблеми – так, покупка мобільного телефону і постійне поповнення рахунку на ньому стане ще однією статтею витрат у вашому сімейному бюджеті. Частіше за все діти не знають ціни грошам, тому є ймовірність, що гроші на рахунку дитячої мобілки просто «згоратимуть». Окрім того, дитина може загубити сам телефон або ж його можуть вкрасти. Тому не варто купувати дорогі телефони. Достатньо найпростішої моделі з мінімальними функціями дзвінка та написання смс. Також у наш час деякі виробники пропонують спеціальні мобільні телефони для дітей із мінімальним набором функцій, необхідних малюкові.

Не варто забувати і про інноваційні послуги від операторів мобільного зв’язку – функції батьківського контролю, з яким ви зможете перевіряти, які веб-сторінки переглядає ваш малюк, в які ігри грає, як витрачає кошти на рахунку. Усі вони допоможуть вам контролювати дитину навіть тоді, коли ви не разом. До того ж ви можете під’єднати функцію на кшталт «маячка», з яким ви завжди знатимете, де перебуватиме ваша дитина.

Як бачите, плюси все ж переважають над мінусами. У наш час мобільний телефон для дитини – не розкіш, а швидше, необхідність  для спокою батьків. Єдине, на що треба звернути увагу, – дитина не повинна проводити за телефоном багато часу. Це може призвести до залежності (такої, як залежність від інтернету чи комп’ютера). Слідкуйте, щоб малюк більше гуляв у дворі, спілкувався з друзями і вами, ніж зі своєю мобілкою.

 "Купіть мені мобільник!"

        Рано чи пізно в сім'ї, де зростає школяр, лунає заява: " Мені потрібний мобільний!" І заперечити тут нічого: і справді, потрібний. Навіть другокласникові.

Мобільний телефон безповоротно став частиною сучасного життя. Причому це відноситься як до дорослих, так і до дітей: за деякими даними, у великих містах 45 % дітей у віці 10 років мають власний мобільник.

До цього можна віднестися філософськи: купити його все рівно доведеться, хоч би для того, щоб не носитися по вулицях, розшукуючи нащадка, який десь загулявся.

Телефон у житті молодшого школяра з'являється зазвичай з двох причин. Перша – якщо дитя переміщається по місту самостійно, без супроводу дорослих. Друга – якщо чадо «прожужжало» батьківські вуха проханнями: "У всіх є, лише я без трубки! Купіть!" І в тому, і в іншому випадку вам варто віднестися до такої покупки зі всією серйозністю.

Який?

Швидше за все, дитя проситиме такий, як у більшості його приятелів. Або навпаки – такий, якого ні в кого немає. Вирішувати вам, виходячи зі своїх матеріальних можливостей і виховних пріоритетів. І ще потрібно буде врахувати таку важливу і серйозну проблему, як безпеку дитини. Наші діти можуть просто не здогадуються, що "наворочений" дорогий телефон цілком може стати приманкою для злочинців.

Підводні камені

Причому це стосується і дитини, і дорослих. Дорогий телефон – це провокація Він сигналізує людям, які вас оточують, про матеріальний достаток сім'ї і привертає увагу кримінальних елементів. Простежити за дитиною, що повертається зі школи, і обчислити вашу квартиру – не найскладніше завдання.

Крутий телефон у руках дитини збільшує вірогідність нападу з метою пограбування. Відняти телефон здатні і ровесники, і підлітки, і дорослі негідники. Чи варто піддавати дитину такій цілком реальній небезпеці?

Як бути?

Звичайно, прислухатися до прохань малюка варто – його думка заслуговує на безумовну увагу і пошану. Проте вирішувати вам. І щоб не помилитися, подивіться об'єктивно: наскільки готовий спадкоємець прислухатися до ваших порад насправді, а не на словах. Докладним чином все обговоріть і проінструктуйте його за наступними пунктами.

Чого не можна робити у жодному випадку

1. Не можна хвалитися мобільним телефоном, якщо довкола є незнайомі люди. Усередині дитячої тусовки буває всяке, проте і знайти кривдника в разі чого не так важко.

2. Якщо на дитину все ж таки напали грабіжники, не треба відстоювати трубку "не на життя, а на смерть". Зберегти здоров'я набагато важливіше, ніж нехай дорогу, але всього лише річ.

3. Не треба носити трубку на шиї на шнурку – її дуже легко зрізати.

4. Не варто голосно розмовляти увечері на вулиці і в транспорті – це привертає зайву увагу.

5. Не можна давати подзвонити стороннім дорослим людям. Це прекрасний привід для небезпечних людей як зав'язати контакт з дитям, так і обчислити його номер і знайти додаткову інформацію про всю сім'ю.

6. Якщо мобільник просто втрачений, не треба брехати, що його відняли або викрали. В разі крадіжки потрібно звернутися в міліцію, написати заяву, за якою буде збуджено кримінальне провадження. В ході розслідування з’ясується, що початкова інформація була помилковою, а це вже привід для порушення іншого кримінального провадження – вже проти батьків, за помилковий донос. Постарайтеся максимально переконливо пояснити це дитині.

Купуючи трубку, знайте:

скільки б вона не коштувала,

 вона неодмінно буде втрачена.

 Діти бігають, стрибають…
Дитина бешкетує. Як стриматися від гніву?

- Передусім пообіцяйте собі: я ніколи не вдарю свою дитину. Часто навіть із найспокійнішими дорослими трапляються промахи, після яких вони дають обітницю - більше ніколи. Якщо з вами цього промаху не траплялося, прямо зараз дайте обіцянку, що й не станеться. Якщо боїтеся не втриматись, почніть із малого: тримати себе в руках тиждень, місяць. Поступово збільшуйте період до «більше ніколи».

- Заручитися підтримкою партнера. Один із батьків може бути суворішим або м'якшим, але в головному - неприйнятті тілесних покарань - ви маєте бути єдині.

- Любіть своїх дітей будь-якими. Приклеювання до дитини ярликів «некерований», «гіперактивний», «нестерпний», а також постійний страх того, що скажуть інші, заважають побачити в дітях хороше. Лише підкреслюють недоліки.

- Постарайтеся зрозуміти, чому дитина погано поводиться. Можливо, придивившись, ви помітите дійсно важливу причину.

- Ставтеся до дитини, як до дитини. Не ставте її на один рівень із собою. Визнайте її психологічну незрілість і невміння правильно діяти у всіх ситуаціях.

- Пам'ятайте, що ми даємо дитині приклад, яким вона буде послуговуватися у вихованні своїх майбутніх дітей.

- Якщо відчуваєте, що гнів підступає, знайдіть у собі сили піти в інше місце і зачиніться там. П'ять хвилин дитина зможе без вас обійтися. А ви за цей короткий час встигнете впоратися з роздратуванням.

- З’ясуйте причин свого гніву. Психологи вважають, що гнів - вторинне почуття і має під собою якесь первинне переживання. Багато мам зізнаються, що не можуть стриматися від гніву через втому і відсутність допомоги.

- Якщо ви роздратовані, не удавайте, що все гаразд. Говоріть дитині про свої почуття в форматі «Я-повідомлень». «Мені зараз дуже неприємно», «Мені боляче».

 - Кличте на допомогу гумор. Найдієвіше буває не зриватися на дитину в істериці, а перечекати. Передражнити, самому почати істерику, раптово залоскотати, повалити на ліжко і почати бій подушками. Часто такий абсолютно несерйозний метод знімає напруженість, перемикає увагу дитини, а головне, дозволяє всім вихлюпнути негативні емоції в безпечної формі. 

Як вивчити уроки без стресу. Поради батькам

        Дитина з 1 класу повинна знати, що уроки – це її особиста справа. І що вчиться вона не для мами з татом, бабусі з дідусем, а для себе. Домашні завдання – справа дитини і вона вільна вибирати, готувати їх чи ні. Тому іноді дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками власної безвідповідальності. Тільки коли дитина стикається з наслідками своїх дій або бездіяльності, вона може дізнатися реакцію світу. Тільки так малюк розуміє, що зробив помилку або проступок.

       Постарайтеся зрозуміти дитину.Розберіться в тому, чому не хочеться вчити уроки. Буває, школяр не хоче вчити жоден предмет. Дізнайтеся у малюка, чому з цим такі проблеми. Можливо, йому важко дається або дитина посварилася з учителем.

      Не забувайте про відпочинок. Не вимагайте робити уроки відразу після школи, дайте можливість дитині відволіктися, переключитися і розслабитися. Добре, якщо в цей час дитина буде гуляти на свіжому повітрі, обідати або гратися з друзями. Деяким дітям, можливо, слід прилягти й поспати.

       Придумайте ритуал. Постарайтесь перетворити виконання домашніх завдань в щоденний ритуал, що відбувається в певну годину в одному і тому ж місці.  Кращий час для виконання домашніх завдань – з 15.00 до 17-18.00. Хоча тривалість занять може бути різною (в залежності від віку).

       Повинні бути перерви. У школі між уроками теж роблять перерви, та й ви на роботі час від часу відволікаєтеся попити чай, поговорити. Привчіть дитину до таких 5-10- хвилинних перерв між виконаними завданнями. Особливо важливі перерви для молодших школярів.

      Присутність або перевірка

Молодшим школярам набагато легше виконувати домашнє завдання в присутності батьків. Адже дитині ще важко організувати свою роботу, і ще вона потребує схвалення зробленого. Дорослий, якому дитина довіряє, заспокоює своєю присутністю і підживлює віру дитини у свої сили. Як тільки дитина зможе справлятися без мам і тат, вона неодмінно відмовиться сама від їхньої допомоги . Тут важлива поступовість. З часом домовтеся, що малюк сам робить деякі легші завдання, а складні з вами разом. Ще пізніше домовтеся, що дитина все виконує самостійно, а вам приносить тільки на перевірку. Хваліть свого школяра за самостійне виконання!

Чернетку рекомендується використовувати не завжди, а тільки для виконання окремих завдань (для тренування).

       Не можна примушувати дитину переписувати всю роботу цілком, якщо вона допустила незначну помилку – навчіть її акуратно її виправляти. Ніколи не робіть завдання замість дитини        Принцип простий: РАЗОМ, але не ЗАМІСТЬ. Дорослий разом з дитиною може подивитися, що задано, спланувати роботу, допомогти почати її … і зайнятися своїми справами, уточнивши, що буде поруч, якщо дитині знадобиться допомога.

Контролюючи кожен крок дитини, дорослий позбавляє його можливості стати самостійним і знімає з нього відповідальність.

      Виділіть час на додаткові заняття. Зверніть увагу на те, що дитині дається складніше всього, і позайматеся з нею у вихідні. Спокійно, не кваплячись поясніть те, що малюк не розуміє, дайте кілька додаткових завдань. Незабаром ця тактика дасть результат!

     Поговоріть відверто з дитиною. Розкажіть їй про свої шкільні роки, про те що ви любили, що – ні, що виходило, а що викликало труднощі. Розкажіть, як справлялися з цими труднощами, щоб малюк зрозумів, що не все відразу виходить, що слід докласти зусиль, перш ніж щось вийде. Якщо школяреві не подобається вчитель, постарайтеся підібрати слова і пояснити, що люди бувають різні, і вчитель – це теж людина, зі своїми перевагами і недоліками. Вислухайте дитину і підтримайте в її почуттях. Іноді в особливо складних ситуаціях, варто поговорити з учителем.

       Репетитори в крайньому випадку. Репетитор допоможе тільки тоді, коли ви бачите, що дитина явно відстає від шкільної програми і у вас для цього є підтвердження вчителя і власні спостереження. Але якщо малюк нарівні з однокласниками, не варто перевантажувати його багатьма додатковими заняттями. Занадто великий обсяг знань може просто втомити дитину і викликати у неї протест.

        Терпіння і ще раз терпіння.  Щоб з терпінням було простіше, не будуйте очікувань, приймайте дитину такою, якою вона є. Змиріться з тим, що їй не подобається математика, а пише “як курка лапою”. Зате у вашої дитини є багато інших плюсів, і щось у неї виходить найкраще. Слід тільки це побачити і підтримати!

ВИРУС ЦИФРОВОГО СЛАБОУМИЯ (ВСЕМ РОДИТЕЛЯМ НА ЗАМЕТКУ!)

Батьківський комітет класу

      Велику роль у співпраці батьків учнів і класного керівника відіграє батьківський комітет класу. Від злагодженості та відповідальності роботі цього комітету залежить атмосфера класного колективу, взаємини батьків один з одним, спілкування дорослих і дітей.

    Добре організований батьківський комітет може виконувати в клас різні функції, однією з яких є допомога в організації навчально-виховного процесу: наприклад, організація конкурсів на кращий щоденник, зошит, рейдів-перевірок дбайливого ставлення учнів до свого портфеля , підручників чи письмового приладдя.

    Особливе значення має участь батьківського комітету в днях відкрити; дверей класу та днях самоврядування.

    Ще одна важлива функція батьківського комітету класу — допомога класному керівникові в позакласній роботі. Насамперед — організація та проведення батьківських уроків у класі, тобто надання можливості для творчості, імпровізації кожній родині. Під час батьківського уроку діти знайомляться із захопленнями конкретної сім'ї, дізнаються про цікаві традиції та звичаї, розширюють свій кругозір.

    Крім таких уроків, батьківський комітет може допомогти класному керівникові в організації свят, екскурсій і поїздок.. Допомога батьківського комітету в розв'язанні проблем із відвідуванням театрів, музеїв, виставок є досить значною, усі ці заходи цікаві не лише дітям, але й самим батькам побачити свою дитину в незвичній обстановці, проаналізувати її поведінку ставлення до того, що відбувається, просто поспілкуватися зі своєю дитиною та іншими дітьми.

    Багато чого може зробити батьківський комітет для розв'язання господарсько-побутових питань класу: ремонт кабінету, меблів, харчування дітей у шкільній їдальні, дотримання санітарно-гігієнічних і профілактичних норм — це й багато чого іншого може перебувати в компетенції батьківського комітету

      За певних обставин батьківський комітет має не лише право, але й обов'язок взяти участь у роботі школи з проблемними родинами: це і відвідування учнів удома, і профілактичні бесіди, і захист прав учнів у різних інстанціях.

      Батьківський комітет обирається загальними зборами батьків з урахуванням пропозиції класного керівника та за ініціативи самих батьків.

     Термін повноважень батьківського комітету — один рік, але за нагальної необхідності його може бути переобрано позачергово або подовжено його повноваження. Починаючи роботу із класом, класному керівникові слід попередити батьків про щорічне оновлення членства в батьківському комітеті. Треба наголосити також на тому, що робота в батьківському комітеті кожного з батьків дозволить усвідомити проблеми класного керівництва та активно брати участь у їх розв'язанні.

    Зазвичай обов'язки в батьківському комітеті розподіляються між його головою, заступниками, які відповідають за окремі ділянки роботи, і скарбником.

    Голова батьківського комітету організовує його загальну діяльність, разом із заступниками складає план роботи, допомагає класному керівникові під час підготовки та проведення батьківських зборів, представляє колектив батьків класу в батьківському комітеті школи.

     За необхідності захисту прав учнів класу в правових структурах голова бере участь у них або у відвідуваннях проблемних родин, а також допомагає розв'язувати конфлікти в дитячому колективі.

     Заступник голови батьківського комітету, відповідальний за результативність навчальної діяльності учнів класу, організовує участь батьків у шкільному житті дітей: відвідування уроків, днів творчості в класі та школі. Він допомагає класному керівникові придбати необхідні навчальні; посібники; обдарованим учням — у пошуку спонсорів для організації олімпіад, конкурсів і фестивалів.

      Заступник голови батьківського комітету, який керує позакласною діяльністю за участю батьків, виконує різноманітну роботу. До його компетенції входить: залучення батьків до організації занять гуртків, секцій, батьківських уроків; організація спільних свят, походів, екскурсій, поїздок, розважальних заходів.

     Заступник голови батьківського комітету, відповідальний за господарську роботу в класі, організовує допомогу батьків у ремонті та оформленні класного кабінету, в придбанні предметів, необхідних для класного колективу

     До обов'язків скарбника входить збирання коштів на потреби класу, складання кошторису витрат та звітності перед батьківськими зборами. Якщо в цьому є потреба, він виділяє з бюджету батьківського комітету кошти для заохочення учнів у межах програми «Обдаровані діти» або на видавничу діяльність (дитячий журнал класу, книжки-малята, написані учнями та їхніми батьками, ксерокопіювання необхідних наочних посібників).

    Засідання батьківського комітету відбуваються два-три рази на чверть, однак за певних умов зустрічі можуть бути частішими.

      Документами, що регламентують діяльність батьківського комітету, є протоколи його засідань, положення про батьківський комітет школи, план роботи батьківського комітету на навчальний рік або півріччя та графік засідань.

 Орієнтовне положення про батьківський комітет класу

    Батьківський комітет класу — це об'єднання батьків, діяльність яки: спрямована на всебічне сприяння педагогічному колективові вчителів які працюють із класом, класному керівникові, співпраці родини та школи на користь учнів класу.

    Батьківський комітет обирається на батьківських зборах на початку навчального року терміном на один навчальний рік.

     До батьківського комітету класу можуть бути обрані батьки будь-якого учня класу за їхнім бажанням або згідно з пропозицією більшості учасників батьківських зборів.

     Голова батьківського комітету обирається з числа членів батьківського комітету на першому засіданні.

     Про свою діяльність батьківський комітет звітує перед батьківським! зборами.

    Збори батьків мають право вимагати від батьківського комітету поза чергового звітування, якщо існують підстави для сумнівів у діях останнього.

     Батьківський комітет класу бере участь у засіданнях ради школи шкільних конференціях, зустрічах батьківських комітетів класів з шкільною адміністрацією.

     Засідання батьківського комітету класу відбуваються три-чотири рази за навчальну чверть. Ухвалені рішення фіксуються в протоколі, які зберігається в голови батьківського комітету.

     Положення про батьківський комітет класу приймається на засіданні батьківського комітету школи або на засіданні ради школи.

   Батьківський комітет класу зобов'язаний:

-         допомагати класному керівникові в налагодженні контакту з колективом батьків; , -

-         залучати батьків до спільної діяльності з дітьми;

-         впливати на формування культури батьківського спілкування;

-         за необхідності бути посередником між родиною, школою, громадськими організаціями;

-         стимулювати ініціативність і відповідальність у вихованні підростаючого покоління;

-         висувати пропозиції щодо поліпшення освітньо-виховного процесу в школі;

-         дотримуватися етичних норм у спілкуванні з педагогами, учнями та батьками школярів.

Батьківський комітет має право:

-        брати активну участь в організації освітньо-виховного процесу класу; допомагати класному керівникові та школі в придбанні підручників і посібників

-         разом із класним керівником відвідувати учнів удома;

-         бути присутнім на уроках і позакласних заходах;

-        висловлювати свій погляд на проведення класних заходів;

-         разом із класним керівником впливати на безвідповідальних батьків;

-         проводити бесіди з проблемними учнями;

-         підтримувати тісний контакт із правоохоронними органами та громадськими організаціями з метою захисту прав та інтересів дитини і родини, за необхідності залучати фахівців різних галузей для розв'язання проблем сімейного виховання.

 Чітка та злагоджена робота батьківського комітету класу приносить неабияку користь. Школярі завжди раді тому, що їхні батьки присутні на уроках і позакласних заходах, спільних святах і походах, пишаються участю батьків у житті класу. Слід відзначити, що активна участь в класному житті батьківського комітету та батьків стимулює працездатність також і класного керівника.

    Багато шкіл мають традицію проведення своєрідних творчих звітів про спільну діяльність батьківського комітету й класного колективу. Такі зустрічі проводяться наприкінці навчального року і є своєрідним підбиттям підсумків річної роботи. За формою звіти можуть відрізнятися: фільм про життя класу, КВК, фестиваль тощо. Головне — батьки та діти разом, дорослі наочно переконуються в досягненнях дітей за рік і радіють успіхам один одного.

Правила підготовки та проведення батьківських зборів

БАТЬКІВСЬКІ збори — це громадський орган, який своїми рішення­ми визначає завдання, зміст, напрями роботи батьківського та учнів­ського колективів навчального закладу. Збори мають на меті залуча­ти батьків до співпраці з педагогами та адміністрацією, до активної участі в житті навчального закладу, класу, виховувати педагогічну культуру батьківської громади.

Серед функцій зборів особливо важливими є такі: ознайомлення батьків зі змістом, методикою навчально-виховного процесу в закла­ді освіти та психолого-педагогічна освіта. На батьківських зборах підбиваються підсумки роботи з учнями. Батьки систематично ознайомлюються із завданнями, новим змістом і напрямами навчально виховного процесу, специфікою роботи навчального закладу, отримують інформацію про нормативно-правове підґрунтя нововведень в освіті, запровадження профільних дисциплін, факультативів, спец­курсів тощо.

Психолого-педагогічна освіта батьків полягає в інформуванні їх про особливості фізичного та психологічного розвитку, поведінки та здоров'я конкретної вікової категорії дітей, наданні методичних рекомендацій щодо запобігання можливим проблемам у навчанні, ство­ренні умов успішної взаємодії між дорослими і дітьми.

ВИДИ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

Батьківські збори поділяються на загальношкільні та класні. Вони можуть бути організаційними, тематичними, підсумковими або комбінованими.

Організаційні батьківські збори — це збори з традиційним порядком денним, на яких батькам повідомляється про організацію діяль­ності навчального закладу та навчально-виховного процесу в класі, про вимоги до зовнішнього вигляду та поведінки учнів, про режим ро­боти підрозділів навчального закладу, організацію харчування, план позакласної роботи на семестр тощо.

Тематичні батьківські збори — це збори, присвячені актуальній темі, в обговоренні якої зацікавлена більшість батьків класу. Тематичні збори мають просвітницький характер і спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання дітей.

Підсумкові батьківські збори — це збори, метою яких є підбиття підсумків та результатів розвитку дитячого колективу за певний період. Під час таких зборів батьки мають можливість оцінити досягнення всіх учнів класу загалом і власної дитини зокрема. Залежно від теми та мети підсумкові збори можна проводити у формі урочистих свят, походів, вогників тощо.

Проте на практиці найпоширенішим видом класних батьківських зборів є комбіновані батьківські збори. Це пов'язано передусім з ре­гламентом їх проведення. Тому готуючись до класних батьківських зборів, треба пам'ятати, що основна їх частина має бути спрямована на формування педагогічної культури батьків, нагромадження ними знань та навичок з виконання батьківських функцій і виховання дітей.

РЕГЛАМЕНТ ПРОВЕДЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ ТА ЇХ ТЕМАТИКА

Батьківські збори проводяться:

• загальношкільні — один раз на семестр;
• класні — 1-2 рази на семестр.

Проте в разі педагогічної необхідності кількість зборів може бути збільшена.

Оптимальний час на проведення батьківських зборів — 1-1,5 години.

Тематика батьківських зборів визначається загальними завдан­нями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Тут має йтися не про бали, а про якість знань і ступінь інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній і моральній мотивації учнів у навчанні та поведінці. Змістом батьківських зборів є створення таких перспектив, яких батьки потребують як вихователі.

Перші батьківські збори, як правило, є організаційними (проводяться наприкінці серпня — на початку вересня), наступні збори є те­матичними (протягом року), останні у навчальному році — підсумко­вими (зазвичай проводяться в травні).

ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ

На батьківських зборах доцільно поряд з розглядом теоретичних питань вдаватися до практичних занять: розбір ситуацій, тренінги, практикуми, за допомогою яких батьки змогли б набути впевненості в собі, рішучості в досягненні мети виховання, побачити можливості не тільки для розвитку дітей, а й резерви самореалізації. Тому форма проведення зборів може бути різноманітною: лекція, бесіда, дискусія, диспут, педагогічні читання тощо.

Результативними і цікавими вважаються нестандартні збори: круглий стіл, тематична дискусія батьків із запрошеними спеціалістами, спільні збори батьків і дітей (вогники, КВК), зустрічі тільки батьків чи тільки матерів окремо.

Збори можна організувати у вигляді доповідей класних керівників, виступів учителів з окремих дисциплін, адміністрації, самих батьків. До участі у зборах запрошують учнів, представників дитячих громадських об'єднань та організацій, керівників гуртків і секцій. Доцільни­ми також будуть демонстрація презентацій, творчих робіт, художня самодіяльність тощо.

Ефективність батьківських зборів значною мірою залежить від вибору класним керівником для обговорення актуальних для батьків педагогічних питань. Однак збори не повинні зводитись до монологу класного керівника. Це має бути обмін думками, ідеями, спільний пошук вирішення проблем.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ  ОФОРМЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

Одним із внутрішніх (локальних) документів навчального закла­ду має бути Положення про батьківські збори, в якому б визначалися їх повноваження, регламент, порядок проведення тощо.

Усі засідання батьківських зборів мають протоколюватися. Результатом роботи батьківських зборів є рішення, яке ухвалюєть­ся більшістю голосів і приймається до виконання.

СКЛАДАННЯ ПЛАНУ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

Хоч би якими були батьківські збори за змістом, вони потребують ре­тельної підготовки. Дуже важливо порадитися з батьками щодо того, які проблеми і питання їх цікавлять, провести анкетування. Класний керівник обов'язково складає план, визначає порядок денний, форму проведення зборів, осіб, відповідальних за підготовку. Далі робота ведеться відповід­но до плану: класний керівник готує доповідь, домовляється з батьками, учителями з окремих дисциплін та учнями щодо тематики та регламенту їхніх виступів; організовує тематичну виставку, складає проект рішення батьківських зборів, запрошує гостей, забезпечує явку батьків.

За необхідності можна написати план-конспект зборів. Це до­дасть упевненості у власних силах, можливість чітко висловити думки, допоможе не забути повідомити під час розмови важливу інформацію, продумати акценти, відповіді на можливі запитання.

У процесі підготовки доповіді слід пам'ятати, що доповідачу треба створити атмосферу зацікавленого спілкування.

Готуючись до виступу, скористайтесь класичною схемою:

• чітко визначте тему;
• знайдіть необхідний матеріал (ілюстрації, документи);
• складіть план доповіді у логічній послідовності;
• доберіть порівняння, епітети, афоризми;
• прочитайте декілька разів доповідь уголос;
• запам'ятайте доповідь.
• Має сенс готувати до кожних батьківських зборів діагностичний або статистичний матеріал, пов'язаний із вивченням окремих аспектів життя учнів класу, адже батькам цікаво отримати інформацію, актуальну саме для них.

Доцільно заздалегідь домовитися з фахівцями, які допоможуть зробити збори інформаційно насиченими: вчителями з окремих дисциплін, соціальним педагогом, практичним психологом, медичними працівниками.

Залучайте до проведення зборів батьків, даючи їм окремі завдан­ня. Напередодні батьківських зборів необхідно обговорити з батьків­ським комітетом делікатні моменти зборів, налаштовуючи батьків на підтримку в спірних питаннях.

ЗАПРОШЕННЯ БАТЬКІВ

Варто відмовитися від стандартних записів про батьківські збори у щоденниках. Буде набагато краще, якщо класний керівник передасть кожному з батьків індивідуальне запрошення, де чітко визначить час, місце та порядок денний зборів. Такий підхід покаже серйозність зборів, їх офіційний характер, заінтересованість класного керівника у присутності саме тих батьків, яким адресовано запрошення. Таким чином класний керівник висловить свою повагу до батьків. Якщо хтось із батьків не зможе прийти на збори, то напише про це класному керівникові на зворотному боці запрошення і повідомить про дату та час можливого приходу до школи.

ВИМОГИ ДО КАБІНЕТУ

Кабінет, у якому відбуватимуться батьківські збори, теж потребує відповідної підготовки. Варто розташувати на видному місці графіки чи діаграми або іншу наочність, де відображено роботу класу та окремих учнів за період від попередніх батьківських зборів: рейтинг учнів, результати олімпіад, турнірів, конкурсів, змагань. Продумати місце для розташування експозиції виставки, її тематику. Також можна пре­зентувати тематичні газети, розробки позакласних заходів, учнівські

проекти, творчі роботи, реферати. Головне — не забути про кожного учня. У вашому класі не може бути неуспішних дітей.

ІМІДЖ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Успішність проведення зборів багато в чому залежить від того, чи зуміє класний керівник справити на батьків приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою і манерами.

Зовнішній вигляд класного керівника має характеризувати його як упевненого в собі ділового партнера з гарним смаком. Стиль одягу коректно-діловий. Особливу увагу необхідно приділити взуттю та аксесуарам. Батьківські збори не місце, де демонструють прикраси.     

          План роботи батьківського комітету 4 класу

на 2017/2018 навчальний рік 

№ зп	Заходи	Дата виконання	Відповідальні	Відмітка про виконання
	І засідання
1.	Про підсумки роботи батьківського комітету протягом 2016/2017 навчального року.	вересень	Станцієру І.П.
2.	Затвердження плану роботи батьківського комітету на 2017/2018 навчальний рік.	вересень	Станцієру І.П.
3.	Вибори нового голови батьківського комітету та секретаря.	вересень	Бордунова Н.Ф.
4.	Ознайомлення членів батьківського комітету з його основними завданнями, змістом роботи, з правами та обов’язками членів комітету.	вересень	Станцієру І.П.
5.	Розподіл обов’язків між членами батьківського комітету.	вересень	Станцієру І.П.
6.	Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді.	вересень	Бордунова Н.Ф.
7.	Ознайомлення зі статутними .вимогами й правилами внутрішнього розпорядку.	вересень	Бордунова Н.Ф.
8.	Про забезпечення учнів школи гарячим харчуванням.	вересень	Станцієру І.П
ІІ засідання
1.	Про відвідування учнями школи.	грудень	Бордунова Н.Ф.
2.	Про підготовку до Дня захисника Вітчизни. Вітання хлопчиків класу.	грудень	Станцієру І.П.
3.	Про підготовку та проведення  новорічного  свята в школі.	грудень	Станцієру І.П.
4.	Оформлення.подарунків, сюрпризів для учнів.	грудень	Станцієру І.П.
5.	Підбиття підсумків результатів учбової діяльносі учнів класу за Ісеместр.	грудень	Бордунова Н.Ф.
6.	Подячні листи батькам класу.	грудень	Бордунова Н.Ф.
	ІІІ засідання
1.	Про участь батьків у формуванні  моральних якостей учнів.	лютий	Бордунова Н.Ф.
2.	Підбиття підсумків роботи батьківського комітету за І семестр.	лютий	Станцієру І.П.
3.	Стан здоров’я підлітків та шляхи його покращення.	лютий	Ковалішина В.В.
4.	Аналіз БК відношення сімей учнів до ведення шкільного щоденника	Лютий	Станцієру І.П.
5.	Зустріч членів батьківського комітету класу з шкільним психологом.	лютий	Гончар Т.С.
6.	Підготовка до родинного свята « Рідна матуся»	лютий	Бордунова Н.Ф. Станцієру І.П.
	ІV засідання
1.	Ознайомлення з листом Міністерства освіти і науки України «Про  ДПА у 4 класі 2017/2018 навчального року».	травень	Бордунова Н.Ф.
2.	Підготовка до родинного свята« Прощавай, початкова школо!»	травень	Бордунова Н.Ф.
3.	Організація оздоровлення учнів влітку 2018 року.	травень	Станцієру І.П.
4.	Підведення підсумків роботи батьківського комітету за 2017/2018 навчальний рік.	травень	Станцієру І.П.

 Графік проведення батьківських зборів

№	Тема зборів	Дата	Прим.
1	Ваші діти – четвертокласники. Фізіологічне дорослішання і його вплив на організм      Про вибір голови та секретаря батьківських зборів.      Про вибір батьківського комітету класу.      Про організацію навчально-виховного процесу 2017-2018 н.р. .	06.09. 2017р.
2	Лекція «Вчити дитину вчитися» Про підсумки першого семестру.           Про підготовку до новорічного свята. .   Про правила поведінки під час зимових канікул.      Різне	21.12. 2017р.
3	Допомога може бути різною (Лекція) Про підготовку дітей до ДПА. Про потреби класу.          Про підготовку до весняного циклу свят. .	01.02. 2018р.
4	Комп ютерна залежність у дітей.(лекція)     Про підсумки ДПА та навчального року.  Про підготовку до родинного свята «Прощавай, 4 клас» та Останнього дзвоника.     Літній відпочинок дітей.     Різне	22.05. 2018р.

6 вересня 2017 рік

Батьківські збори № 1

Ваші діти – четвертокласники

Мета: розповісти батькам про особливості четвертокласників, їхню самооцінку, порадити, як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися, як виховувати в дітей відповідальне ставлення до навчальної праці, формувати мотивацію у навчальній діяльності, виявляти здібності дитини.

Зі скриньки народної мудрості

… заповітне бажання кожного батька, кожної матері – щоб дітям хотілося добре вчитися. Чим же пробудити це хотіння, бажання? Воно має своїм джерелом бажання принести матері і батькові радість. А це бажання пробуджується в дитячому серці лише тоді, коли дитина вже пережила, зазнала радощів творення добра для людей … примусити дитину добре вчитися можна, спонукавши її до добрих учинків для блага людей, - зміцнивши в її серці чутливість до навколишнього світу, виховавши здатність пізнавати душевний світ іншої людини серцем. 

                                                              Василь Сухомлинський 

Хід зборів

Бесіда вчителя

Шановні батьки! 

Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті моменти, на яких оголошують дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу змушує дорослих звертати увагу передусім на сформованість у четвертокласників умінь і навичок. 

До четвертого класу в більшості дітей вже сформований індивідуальний стиль навчальної роботи. Загальний підхід дитини до її виконання добре простежується при підготовці домашніх навчальних завдань. Так, деякі діти приступають до уроків одразу після повернення зі школи, інші потребують відпочинку (різної тривалості). Хтось швидко й легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких навчальних предметів, інші навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми тощо ), інші надають перевагу словесному поясненню тощо. 

Відмінності в загальному підході до виконання навчальної роботи пов’язані з індивідуально – типологічними особливостями дітей, їхньою працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважним типом сприйняття та переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних навчальних предметів тощо. 

Індивідуальний стиль навчальної роботи виявляється не лише в загальному підході до виконання навчальних завдань, але й у використанні школярами різних навчальних умінь і навичок. Володіння продуктивними прийомами навчальної роботи означає, що школяр набув уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і в разі потреби здобувати їх самостійно.

Які ж загальні вміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити такі: 

- Слухати вчителя;

- Виокремлювати головну думку повідомлення;

- Зв’язно переказувати зміст тексту;

- Відповідати на питання до тексту;

- Ставити питання до тексту;

- Робити змістовні висновки на основі отриманої інформації;

- Письмово виражати свою думку;

- Застосовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями тощо );

- Адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати й знаходити спільне та відмінне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки й виводи.

Учитися всього цього потрібно в початковій школі, поки обсяг навчального навантаження значною мірою дозований. У середніх класах ці вміння будуть життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стає і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багатократного повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вже неефективним. Тим часом невміння правильно працювати з навчальним матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

Для того щоб зрозуміти, наскільки четвертокласники володіють деякими з основних прийомів навчальної роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів поспіль, намагаючись запам’ятати все одразу? Чи читає тільки один раз і, не переказуючи, упевнений, що знає все добре? Чи зосереджує увагу на утриманні в пам’яті окремих абзаців, не встановлюючи потім зв’язку між ними? Чи відповідає на запитання до тексту?

Дітей потрібно вчити працювати з навчальним текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам’ятовувати зміст тексту й переказувати його з опорою на план тощо.

Навичку зв’язного переказу зручно розвивати не лише на навчальному матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня тощо.

Із метою підвищення психологічної грамотності батьків і надання їм необхідних орієнтирів для занятя із дітьми педагог може познайомити їх із прийомами виділення смислових опор. До четвертого класу в більшості школярів намічається диференціація навчальних інтересів, складається різне ставлення до навчальних предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших навчальних предметів багато в чому пов’язана з індивідуальними схильностями та здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво проявляють лінгвістичні здібності тощо.

А якщо в дитини не проявляється жодних особливих переваг та інтересів? Психологічні дослідження показують, що дітей, не здатних ні до чого, немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми навчальними успіхами й, на перший погляд однаково байдуже ставиться до всіх предметів, він неодмінно має схильність до кращого засвоєння навчального матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, які вказують на сильніші сторони розвитку дитини, й потрібно підтримувати.

Не слід також забувати про те, що життя дітей не обмежується стінами школи. Поза нею дитина може бути занурена в таку заняття, які дозволяють їй проявити свою вправність, досягти успіху, стати впевненою в собі.

Аналіз ситуації

У четвертому класі навчається 24учні. Серед них декілька хлопчиків і дівчаток дуже швидко й безпомилково розв’язували задачі. Гордістю вчительки був Михайлик Н. – талановитий хлопчик. Йому не потрібно було навіть записувати умову задачі: прослухавши, він швидко її розв’язав, усно виконуючи всі розрахунки. Безумовно, Михайлик отримав тільки відмінні оцінки. Похвалу, захоплення товаришів і вчительки за блискуче розв’язання задач – усе це Михайлик сприймав як належне.

Був у класі й інший учень – Михайлик П. Він добре розв’язував задачі, але працював повільно. Іноді отримував четвірки, але в більшості випадків учителька ставила хлопчику трійки – дуже вже він повільно працював.

Проте одного разу трапилось несподіване. Учителька продиктувала умову складної задачі й викликала до дошки Миколку. Хлопчик, не поспішаючи, чудово пояснив умову задачі й розв’язав її, виконавши всі розрахунки усно. Клас слухав, затамувавши подих. Уперше за чотири роки навчання вчителька поставила Миколці п’ятірку.

Раптом у класі почувся плач. Учні здивувалися: схилившись на парту, плакав Михайлик. Учителька зрозуміла, що коїлося цієї миті в дитячій душі: її розривала, мучила заздрість. Хлопчик не міг змиритися з тим, що тепер не тільки він відмінник із математики.

1.Як ви вважаєте, звідки «заповзло» це страшне зло в дитяче серце?

2.Де ж ховається небезпека, від якої слід оберігати дитячу душу?

Звідки ж потрапляє зло в душу дитини?

Від чого її потрібно берегти?

Учитель. Дійсно, якщо на плодоносній землі не культивується виноград, якщо земля не зрошена потом, то на ній виростає чортополох, хоча чортополох ніхто й не сіє. Так і з людською душею: у дитинстві її потрібно оберігати від зла утвердженням добра. Отож, шановні батьки, ви повинні дотримуватись одного принципу: постійно оберігати чистоту душі дитини, щоб на плодоносний грунт не потрапила жодна насінина зла.

Так, душу дитини потрібно берегти від душевної порожнечі, від такого стану, коли в людини немає нічого за душею, нічого святого. Порожнеча душі – це найстрашніше зло. Людина з порожньою душею позбавляє дорогоцінного щастя – творити добро й протиставляти сили своєї душі злу.

Шановні батьки! Берегти душу дитини – це значить дбати про те, щоб у її душі міцно утвердились ті святині, які були б для дитини такими ж дорогими, як власне життя, як честь і совість, щастя та ласка сім’ї. Святинями, які потрібно утверджувати в душі дитини, щоб берегти її чистоту, є:

Віра в добро, віра в те, що людина – творець добра не тільки для себе особисто, а й для інших людей;

Віра у велику, чудодійну силу праці, в те, що працею людина створює свою власну красу;

Віра в самого себе, уміння бачити в собі добро й розум, здатність переживати почуття гордості за самого себе;

Здатність відчувати себе не маленькою порошинкою в круговерті долі, а великою творчою силою.

Запам’ятайте! Щоб у душі дитини не поселилося зло, вона повинна утверджувати добро – своєю поведінкою, вчинками.

Підсумок зборів. 

Батьки мають допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, і тоді дитина виросте чудовою творчою людиною.

21грудня 2017 рік

                          Батьківські збори № 2

Лекція «Вчити дитину вчитися»

     В. Сухомлинський підкреслював, що головне зав­дання школи полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: вміння спостерігати; думати; висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати.

    «Хіба школяр не вміє вчитися? — дивуються деякі батьки. — Адже дитина ходить у школу, готує уроки. Невже цього недостатньо?» Виходить, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів уміння вчитися, раціонально оволодівати знаннями, важливо вироби­ти в них цілий комплекс різноманітних ор­ганізаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечу­ють самостійність у навчанні. Яка участь батьків у цьому процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато: привчити дитину до виконання режиму дня, виховувати організованість, озброювати раціональними способами запам'ятовування, розви­вати мислення, спостережливість і обов'язково — прагнення до самостійної праці.

    Охарактеризуємо деякі із зазначених напрямів.

    Як ми вже підкреслювали, успішне навчання шко­лярів тісно пов'язане з організацією робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці під час виконання домашніх завдань. Це допомагає уни­кати побічних подразників, зосередитися, мобілізува­ти всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, сформувати в неї уміння планувати майбутню діяльність, тобто визна­чити мету роботи, відбирати необхідні прийоми її ви­конання, встановлювати їх послідовність, здійснюва­ти контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до будь-якого завдання: спочатку треба подумати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, що зробиш потім, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, за-охочувайте найменші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому і виконала завдання пра­вильно. Я рада за тебе».

    Якщо дитині інколи важко передбачити послідовність виконання роботи, батьки з успіхом можуть використовувати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, — каже мама, — я б спочатку...»).

    Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно прочитати текст, поділити його на логічно завершені частини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Слід пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодіва­ють поступово. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання стосовно прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І ось ми з вами вже в п'ятому класі, а значить ваші діти оволоділи умінням членувати текст на логічно завершені уривки, складати план, проводити спостереження за змістом і логікою абзаців. Цент­ральна ланка у складанні плану — вміти визначити головну думку твору.

    Таким чином, ми виділили наступне уміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися — вміння визначати головні і другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні і другорядні. Головні — це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншому — ні. Так, головна ознака м'яча — кругла форма. Оскільки він може бути великим і маленьким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь пред­мет (наприклад, сніг) і постарайтесь виділити як­найбільше властивостей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, глибокий, дрібний, несподіваний). Які серед цих ознак головні? Чому? Поміркуйте ра­зом.

     Якщо ваші діти ще не вміють, то вам обов'язково слід привчити точно виконувати вказівку дорослого.

    Адже, як правило, у процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписува­ти у зошит вправу чи виписувати лише окремі сло­ва?», «Задачу розв'язувати окремими діями чи вира­зом?». Щоб цього уникнути, важливо, насамперед, навчити дитину уважно слухати вчителя, найваж­ливіше записувати у щоденник.

    Формуванню уміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють «графічні диктанти». Суть впра­ви поясніть дитині таким чином: «Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду гово­рити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця. Наприклад, відрахуй чотири клітинки зверху, дві — зліва, три — вверх, сім — наліво, шість — напра­во. А тепер самостійно продовж узор».   Поступово малюнок варто ускладнювати.

    Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником. Дитина повинна швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є використання закладки, яка перекладається з уроку на урок на потрібне місце.

    Учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом слова, визначення обов'язково треба прочитати декілька разів, щоб запам'ятати; на всі запитання, подані до тексту, потрібно дати відповідь.

    При заучування віршів рекомендуємо таку послідовність дій:

1. Уважно прочитай вірш, вдумайся у його зміст.

2. Завчи перший стовпчик, потім — другий.

3. Повтори перший з другим.

4. Завчи третій стовпчик.

5. Повтори перший, другий, третій і т.д.

6. Повтори вірш ввечері і зранку, дотримуючись відповідної інтонації. Невеличкий вірш краще про­читати 2—3 рази весь, потім відтворювати.

    Обов'язковою умовою повноцінного навчання є формування у школярів уміння контролювати викона­ну роботу. Учені стверджують, що оволодіння конт­рольними уміннями здійснюється двома шляхами:

вихованням потреби в самоконтролі і озброєння ди­тини конкретними способами контролю.

    Школярі порівняно легко оволодівають способом перевірки завдань шляхом співставлення зі зразком (текстом підручника, словником). Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок: «Давай зіставимо зі зразком», «Послухай уважно, як я вимовляю це сло­во».

    Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв'язання не можна проко­нтролювати, співставляючи результат зі зразком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв'язування того ж прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної властивості додавання.

    Навчаючи школярів перевіряти розв'язання задач, можна користуватися такими способами: встанов­лення меж пошукового числа, розв'язування задачі іншим способом, складання і розв'язування оберне­ної задачі, встановлення відповідності між результа­том і умовою задачі.

    Таким чином, ми розглянули найважливіші уміння, які складають основу уміння вчитися. Фор­муються вони не лише прямим шляхом, але й опосе­редкованим.

    Опосередковані засоби впливу — це, насамперед, особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичливості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки — учень не боїться висловлю­вати власну думку, запитувати, міркувати.

Народна мудрість говорить: «Хто думає, той і ро­зум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як це можна до­вести?», «Ти впевнений?», «Чому ти вважаєш цей шлях правильним?». Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допустився шість помилок у завданні, а цьо­го разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна ваша підтримка! 
1 лютого 2018 рік

Батьківські збори № 3

Лекція  «Допомога може бути різною»

        Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей.

«Уроки задані тобі, а не мені!» — таке байдуже ставлення батьків до важливих для школяра справ викликає у дітей образу, через що страждає якість виконуваних завдань.

     «Ну, що нам на сьогодні задано?» (при цьому бать­ки розкривають підручники і зошити) — така позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, упев­неність, що все буде зроблено і без особистих зусиль.

     Що ж слід, а чого не слід робити батькам у про­цесі спільного приготування уроків? Як привчити ди­тину до виконання домашніх завдань? Це питання, до якого ми з вами повертаємося знову і знову.

1.Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути розташоване спере­ду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів.

2.Уточніть розпорядок дня, визначте разом з дити­ною час, коли вона сяде за уроки. Приступати до ви­конання домашнього завдання найкраще через годи-ну-півтори після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від занять, але ще не втомилася від домашніх розваг та ігор з товаришами.

3.Сплануйте із дитиною послідовність приготування уроків і спробуйте заздалегідь визначити, скільки часу їй знадобиться для виконання кожного завдання. Спер­шу краще виконати невелике завдання, яке подо­бається дитині, — це допоможе їй зосередитися і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім — найскладніше, доки вона ще не стомилася. Творчі роботи краще залишити на закінчення — їх не варто обмежувати в часі. Перед початком виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти га­даєш, скільки хвилин тобі знадобиться, щоб його ви­конати?». Поставте перед дитиною годинник і після закінчення роботи обов'язково зверніть її увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це сприяє вихо­ванню організованості й формує «відчуття часу».

4.Контролюйте виконання наміченого разом із дити­ною плану роботи. Підвищена розсіяність уваги при­родна для багатьох дітей. Подолати її дитині має до­помогти дорослий. Навички роботи, придбані в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко й організовано допоможе впоратися з великими навантаженнями, які чекають на неї далі. Найголовніше, дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а не граються, малю­ють, їдять цукерки.

5.Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулася з нездо­ланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю. Навчання — це праця, воно вимагає зусиль і напруження. Дитина повинна вчитися са­мостійно долати труднощі. Однак, якщо на даному етапі трудність для неї нездоланна, обов'язково до­поможіть! Інакше досвід неуспіху може закріпитися й призвести до явища, яке психологи називають «вивченою безпорадністю». Якщо тривалі зусилля безуспішні, дитина перестає вірити в свої сили, стає пасивною, безініціативною.

Але якщо дитина старається і не може впоратися із завданням, треба вміти відрізнити цей випадок від ситуації, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається до вас через будь-яку дрібницю. Ви мо­жете поставити їй умову: «Я можу відповісти тільки на два (три, чотири) твоїх запитання. Спробуй вико­нати завдання сам, а два найскладніші питання ми з тобою розглянемо разом».

6.Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа ставить перед дитиною серйозні вимоги, упродовж дня дитина має велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Завдання дорослого — «бути поруч», разом з дитиною радіти її успіхам і переживати її невдачі та труднощі.

Погана оцінка — серйозне покарання для дитини. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, не варто ви­казувати їй своє незадоволення. Передусім їй зараз потрібна ваша підтримка, ро­зуміння, готовність розділити її почуття. Драматизування шкільних невдач, надмірні вимоги і моральний тиск мо­жуть обернутися неврівнова­женістю дитини, боязню неспроможності, передчуттям нових невдач.

7.Не давайте дитині додат­кових домашніх завдань і не примушуйте переробляти пога­но виконану роботу. Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але пе­реписувати не слід. Повторне виконання вже зробленого завдання дитина сприймає як безглузду, нудну справу. Во­на відбиває охоту вчитися, позбавляє віри в свої сили.

8.Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде згодом замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не впродовж усього часу виконання домашнього завдання, а лише кілька перших хвилин, підходячи до неї на деякий час під час виконання роботи.

     Незмінними  мають залишитися тільки інтерес та увага до життя вашого учня чи учениці

2016 – 2017 навчальний рік

            Батьківські збори №1.

 Зміст і організація навчально-виховного процесу у 3 класі

1. Перелiк навчальних предметiв, якi вивчаються у 3 класі та їх характеристика.

2. Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнiв.

3. Ознайомлення з планом виховної роботи

4. Організаційні питання

Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнів.

Читання. Закiнчуючи 3 клас, учнi повиннi вмiти правильно, свiдомо i виразно читати вголос цiлими словами в темпi 65-85слiв за хвилину, мовчки 90-110 слiв; визначати (за допомогою вчителя) основну думку твору; групувати подiї на головнi i другоряднi; складати план до прочитаного; формулювати запитання i завдання до тексту, пояснення вчителя, однокласникам пiд час опитування; складати розповiдi за опорними словами; практично розрiзняти жанри творiв, тобто знати, що є казкою, оповiданням, вiршем, байкою, переказувати (повно, вибірково, стисло, «своїми словами”) змiст прочитаного. Третьокласники повиннi вмiти розрiзняти такi елементи книжки: титульний лист, змiст, передмова (вступ), прикнижкова анотацiя, пiслямова. Важливо вчити дітей говорити в помiрному темпi, чiтко, вiльно; уважно слухати спiврозмовника.

Українська мова. Учнi вчаться писати пiд диктовку текст iз 55—65 слiв, розбирати простi слова за будовою та за частинами мови, називати звуки у мовленому словi (голоснi та приголоснi, а серед приголосних твердi i мякi, дзвiнкi й глухi) та букви, якими вони позначаються; визначати головнi i другоряднi члени речення.

Текст для аудіювання має бути об’ємом 180-240 слів і звучати для сприймання учнем 2-2,5 хвилини. Діалог має складатися з 4-5 реплік без етикетної лексики., а усний твір повинен мати об’єм 50-55 слів.

Об’єм письмових робіт:

— списування тексту – 40-60 слів;

— диктант – І семестр – 45-50 слів; ІІ семестр – 55 – 60 слів;

— твір – 8-10 речень;

— письмовий переказ – до 70 слів.

Протягом року третьокласники мають засвоїти чимало знань з математики. Вони вчаться читати, записувати i порiвнювати числа до 1000, виконувати усно позатабличне множення i дiлення в межах 100, письмово — додавання i вiднiмання чисел у межах 1000 та письмово — множення i дiлення на одноцифрове число. Учнi розв’язують текстовi арифметичнi задачi на збiльшення (зменшення) числа в кiлька разiв i складенi задачi; вчаться обчислювати площу i периметр прямокутника.

Третьокласники вчаться планувати майбутню дiяльнiсть, дотримуватись встановленого порядку виконання, доводити правоту своїх думок, порiвнювати предмети за рiзними ознаками, перевiряти результати дiяльностi, контролювати послiдовнiсть виконання роботи та її промiжнi результати.

Об’єм письмової роботи на уроці:

Самостійна робота триває 10-13 хв, за урок написано у зошиті з української мови – 45-60 слів, а з математики 2-3 задачі, 16-18 прикладів.

Темп письма – 20-25 знаків за хвилину. Обсяг домашнього завдання – 70 хвилин.

Батьківські збори №2.

Збори-лекцiя Допомога може бути різною

1. Створення сприятливих умов для навчання

2. Черговiсть виконання домашнiх завдань.

3. Формування у молодших школярів навичок самоконтролю

4. Роль батькiв в організації навчальної діяльності дітей вдома

Важливою умовою успiшного виконання домашнiх завдань є визначений сталий час для цiєї роботи: дитина швидше входить в роботу, легше засвоює навчальний матерiал. Тому доцiльно починати виконувати їх в один i той самий час. Виникає питання: коли? Фiзiологи стверджують, що в другiй половинi дня, приблизно з 16.00, знову пiдвищується працездатність дитини. Тому учнi, котрi навчаються в першу змiну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, щоб мiж уроками в школi i навчальною роботою вдома була не менш як 2,5-3-годинна перерва, тобто дiти достатньо вiдпочили.

Вiдомий педагог В.О.Сухомлинський з цього приводу писав, що зовсiм недопустимо, щоб зразу пiсля шкiльних урокiв учні на кілька годин сiдав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою, пiдриває фiзичнi й розумовi сили, породжує байдужiсть до знань.

Перед початком роботи важливо провiтрити примiщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те, що учень повинен мати постiйне, добре освiтлене робоче мiсце, найкраще окремий столик і поличку для книжок.

Обладнуючи куточок для занять, варто потурбуватися, щоб вiн був зручним. Для цього, насамперед, слід пiдiбрати меблi, якi відповiдали б росту дитини. Свiтло на стiл повинно падати злiва.

До початку роботи учень має вiдiбрати всi необхiдні навчальні прилади, книжки та зошити, правильно розташувати їх на столi: забрати іграшки, вироби з пластилiну тощо, вимкнути радiо i телевізор.

Привчiть дитину вчасно, без нагадувань сiдати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який вiдводиться на виконання домашнiх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажiть, як за годинником робити перерви у пiдготовцi до занять i знову сiдати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати домашнi завдання за певний час.

Виникає питання: з якого предмету слiд починати пiдготовку? Вiдповісти на нього нелегко насамперед тому, що немає i не може бути єдиного порядку приготування урокiв, рацiонального для всіх учнiв. Однi педагоги рекомендують починати з важких предметiв, коли ще свiжi сили; iншi — з легких: коли починати з важких, на якi йде багато часу й енергiї, то на iншi не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкi предмети з легшими — це рiвномiрно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.

В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. Справа в тому, що діти цього віку не звикли до значних навчальних навантажень і порівняно швидко втомлюються. Тому і починати треба з найважчих завдань, а для них, як правило, такими є письмові уроки.

В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши до роботи спочатку виконує письмові вправи, а потім – усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.

При підготовці до уроку читання особливу увагу слід звернути на переказ вивченого, адже такий вид роботи сприяє збагаченню словникового запасу молодших школярів, розвиває зв’язне мовлення. Нерідко дітям здається, що вони добре розібралися в матеріалі на уроці, вдома після першого читання ніби все зрозуміло, все відомо, а розказати учень не може. Доцільно в такому випадку спрямувати його на виділення трьох головних думок: що було на початку оповідання, що потім, чим закінчується. Важливо привчати дитину давати відповіді на запитання, подані в кінці тексту. Поцікавтеся, як оцінює учень вчинки дійових осіб. У зв’язку з цим доречними будуть такі запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як би ти вчинив у даному випадку?», «Що вразило тебе у поведінці хлопчика?» та ін..

Великі можливості засвоєння раціональних прийомів роботи відкриваються перед учнями під час розв’язування задач. Розв’язати задачу – означає відповісти на поставлене в ній запитання. Саме так розуміють цю вимогу діти. Тому, нерідко, як тільки вчитель прочитає задачу, вони відразу дають відповідь на її запитання. Учні часто не усвідомлюють, що розв’язати задачу – означає розповісти, які дії треба виконати над даними в ній числами, щоб у результаті одержати шукане число, а записати розв’язання задачі – показати за допомогою цифр і знаків, що треба зробити, щоб знайти це число і відповісти на запитання задачі. Щоб привчити дітей працювати в певній послідовності, радимо скористатися такою пам’яткою:

Як розв’язувати задачу

1. Уважно прочитай задачу.

2. Подумай, що означає кожне число, який зв’язок між ними.

3. Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв’язати однією дією?

4. Коли зв’язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко.

5. Склади план розв’язання.

6. Склади і розв’яжи рівняння або розв’яжи задачу окремими діями.

7. Дай повну відповідь на запитання.

8. Відповідь перевір найзручнішим способом.

Вiдомий педагог К.Д.Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням уроків, послабляється пам‘ять, увага. Знижується працездатність, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність в цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювались, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов’язкова 10-хвилинна перерва, а, за науково обґрунтованими нормами, максимально допустима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу – 1-1,5 год., 3-4 класи – 1,5-2 год..

Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам’ятайте, що функція батьків у даному процесі – контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв’язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб, образно кажучи, навчити дитину ходити, тобто навчити вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати роботу. Подбайте, щоб школяр вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.

Більшість з вас не має можливості бути присутнім тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.

Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: «Ти допустив п’ять помилок. Знайди їх і виправ», «Помилка у третьому рядку», «В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!»

Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: «По сто разів переписує, а все неграмотно». Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Дбаючи про майбутнє, не потрібно перевантажувати дитину додатковою роботою. Краще задовольнитися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.

Ефективному виконанню домашніх завдань допомагає і емоційно сприятлива атмосфера спілкування в сім’ї. не слід створювати «хронічний дефіцит похвал» лише тому, що дитина одержує «9» замість очікуваної «10»; важливо помічати навіть найменший успіх: «Сьогодні ти допустив у диктанті чотири помилки, а минулого разу – шість. Молодець!», «Ти почав писати значно краще». Саме такий підхід породжує почуття впевненості у своїх силах, почуття власної гідності.

І ось домашні завдання виконано. Скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в портфель. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.

І останнє. В сім’ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім’ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно!

Батьківські збори №3

Ціль зборів:  «Агресивні діти: причини і наслідки»

1. Обговорити з батьками причини дитячої агресії, її вплив на поведінку    дитини.

2. Формувати у батьків культуру розуміння проблеми дитячої агресії та шляхи її подолання.

Учасники: класний керівник, батьки дітей класу, шкільний психолог.

Форма проведення: круглий стіл.

Організація батьківських зборів:

• підготовка запрошень для батьків;

• анкетування;

• проведення дослідження психологічної служби з проблеми дитячої агресії;

• розробка сценарію зборів;

• підготовка пам'ятки для батьків;

• організація виставки дитячих малюнків на тему «Мої почуття та емоції»

                                                   Людина має здатність любити,

                                            і якщо вона не може знайти застосування своїй

                                            здатності любити, вона здатна ненавидіти,

                                           проявляючи агресію і жорстокість. Цим засобом

                                             вона керується як втечею від власного

                                                                                                  душевного болю....

                                                                                                             Еріх Фромм

I. Вступне слово класного керівника:

    - Шановні мами і тата. Тема нашої нової зустрічі серйозна і складна. Це тема прояви нашими дітьми жорстокості та агресії.

    Вік прояву агресії явно помолодшав. Агресію проявляють не тільки підлітки і дорослі, але і діти. З чим це пов'язано?

    Як боротися з проявом дитячої агресії? І як ми, дорослі, можемо допомогти дітям подолати її. На ці та інші питання ми спробуємо відповісти.

II. Виступ шкільного психолога: Що таке агресія?

1. Визначення поняття «агресія» і його характерні риси.

    Агресія - це поведінка, що заподіює шкоду предмета або предметів, людині чи групі людей. Агресія може проявлятися фізично (бійки), та вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання).

     У психології розрізняють два види агресії: інструментальну і ворожу.

Інструментальна агресія - проявляється людиною для досягнення певної мети. Вона дуже часто виражається у маленьких дітей (я хочу забрати іграшку, предмет). У старших, тобто у наших з вами дітей, більше виявляється ворожа агресія, спрямована на те, щоб заподіяти людині біль.

Дуже часто агресію плутають з наполегливістю, напористістю. 

    Рівень агресивності дітей змінюється в залежності від ситуації в більшій чи меншій мірі, але іноді агресивність приймає стійкі форми. Причин для такої поведінки багато: становище дитини в колективі, ставлення до нього однолітків, взаємини з учителями.

    Стійка агресивність деяких дітей виявляється в тому, що вони інакше, ніж інші розуміють іноді поведінку оточуючих, інтерпретуючи її як ворожу.

До агресії більш схильні хлопчики. Вона входить у чоловічий стереотип, культивується в родині і в засобах масової інформації. Дуже частою причиною дитячої агресії є сімейна ситуація.

    Агресивна поведінка членів сім'ї в повсякденних життєвих ситуаціях: крики, лайка, хамство, приниження одне одного, взаємні докори і образи. Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякденному житті у кілька разів частіше там, де агресію дорослих вона бачила щодня, і агресія стала нормою її життя.

    Непослідовність батьків у навчанні дітей правилам і нормам поведінки. Ця методика виховання дітей огидна тим, що у дітей не формується моральний стрижень поведінки: сьогодні батькам зручно говорити одне, і вони нав'язують цю лінію поведінки дітям, завтра їм зручно говорити інше, що знову нав'язується дітям.

    Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти батьків та інших людей.

    У вихованні можна виділити дві пари важливих ознак, які позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності: розташування і неприйняття.

Чим характеризується і як впливає на подолання агресивності розташування? Сім'я допомагає дитині:

• подолати труднощі

• використовує у своєму арсеналі вміння слухати дитину

• включає в спілкування тепло, добре слово, ласкавий погляд.

    Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресію. Воно характеризується байдужістю, усуненням від спілкування, нетерпимістю і владністю, ворожістю до факту існування дитини. Неприйняття дитини призводить до прояву такого захворювання, як дитячий госпитализм. Що це таке? Самотність, відсутність бажання спілкуватися з рідними людьми, відсутність у сім'ї традицій, звичаїв, законів.

    Величезне значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією. Дуже значимо для людини  покарання, якщо:

• воно слідує негайно за проступком;

• пояснено дитині;

• воно суворе, але не жорстоке;

• воно оцінює дії дитини, а не людські якості. Караючи дитину, батько або мати виявляють терпіння, спокій і витримку.

2. Аналіз досліджень психологічної служби:

III. Аналіз анкетування.

                                              Анкета для батьків.

1. Буває ваша дитина агресивною?

2. В яких ситуаціях вона виявляє агресію?

3. Проти кого вона виявляє агресію?

4. Що ви робите в родині, щоб подолати агресивність дитини?

Виступ класного керівника:

    Аналіз анкет показує, що причини прояву дитячої агресії в першу чергу пов'язані з сім'єю.

    Постійні сварки батьків, фізичне насильство батьків по відношенню один до одного, грубість і хамство щоденного спілкування, приниження, сарказм і іронія, бажання постійно бачити один в одному погане і підкреслювати -  це щоденна школа агресії, в якій дитина формується і отримує уроки майстерності в прояві агресії.

    Одним з головних умов запобігання агресивної поведінки дітей є вимогливість батьків по відношенню до себе і по відношенню до власної дитини. Вимогливий по відношенню до себе батько ніколи не дозволить вимагати від дитини те, що їм самим в його дитину не закладено.             Вимогливий до себе батько здатний аналізувати методи свого виховання і коригувати їх з урахуванням ситуації, що складається.

    Однак батьки повинні пам'ятати, що вимогливість - це не тиранія. Тиранія породжує тиранію. Вимогливість повинна бути розумною і доброзичливою.

Дуже часто дитяча агресивність пов'язана саме з тим, що батьки виявляють нічим не обґрунтовані і безглузді вимоги, абсолютно не виявляючи при цьому дружелюбності і підтримки. Не слід поступатися примх і робити поблажки без потреби.

    Вимогливість по відношенню до дитини повинна бути розумною.

Проявляючи вимогливість, необхідно рахуватися з обставинами, з фізичним і душевним станом дитини.

    Вимогливість виправдана тоді, коли перед дитиною висуваються посильні завдання і надається посильна допомога у їх вирішенні, інакше вона просто позбавлена сенсу. Навіть сама справедлива і нескладна вимога, якщо вона не пояснена і виражена в деспотичній формі, викличе опір будь-якої дитини, навіть самої поступливої.

    Різниця тільки в тому, що довірлива дитина буде висловлювати протест приховано, а дитина не дуже поступлива буде висловлювати її відкрито.        Вимоги до молодших школярів краще висловлювати в цікавій ігровій формі.

    У своїх методах виховання, пред'явлення вимогливості до дитини батьки повинні бути послідовні і єдині. Як тільки в сім'ї поселяються таємниці один від одного, йде недовіра батьків один до одного у вихованні дитини, це дасть можливість дитині лавірувати між батьками, шантажувати їх, брехати їм.

Якщо це вдається тривалий час, а потім накладається заборона, то, як правило, результат - прояв агресивності з боку дитини.

  ІV.Виступ  класного керівника по темі:

«Корекція агресивності у поведінці дітей»

     Поняття «агресивність» сприймається нами як щось надзвичайне. Насправді ж - це, перш за, все звичайний феномен взаємин між людьми, складова частина цих відносин.

     Якщо дитина не приживається в класі, колективі, погано себе веде, не підкоряється нормам або яким - небудь чином відрізняється від інших, то у неї на це, звичайно ж, є свої причини. І це ще не означає, що ми маємо справу з невротичним або яким - небудь іншим патологічним симптомом.

    Одна і та ж дитина може чудово уживатися в одній групі і зовсім не прижитися в інший. Або в цьому році вона може добре себе почувати в колективі, а в наступному - ні, тому що п'ять старих товаришів пішли з класу і їм на зміну прийшли нові діти. Але це не означає, що дана дитина раптом стала невротиком. Змінилася лише ситуація. Може бути, агресивно налаштована дитина переживає вдома серйозні проблеми.

Рекомендації батькам:

• казкотерапія

• психотехнічні ігри

• режисерські ігри

VI. Підведення підсумків.

    - Наша зустріч добігає кінця. Дуже хочеться, щоб вона виявилася для вас корисною, змусила замислитися.

    Ось декілька порад:

• Вчіться чути своїх дітей.

• Намагайтеся робити так, щоб тільки ви, батьки, знімали їх емоційне напруження.

• Не забороняйте дітям виражати негативні емоції.

• Умійте прийняти і любити їх такими, які вони є.

(Пам'ятки для батьків)

    - Шановні тата й мами!

Уважно прочитайте цю пам'ятку! Для цього озбройтеся олівцем і викресліть ті пункти, які виховної системи вашої сім'ї не стосуються. Подумки уявіть обличчя вашої дитини, будьте чесні перед нею і перед собою! Після аналізу подумайте над тим, що можна ще змінити. Поки ваша дитина у другому класі, ще не пізно!

Агресивність дитини проявляється якщо:

• дитину б'ють;

• над дитиною знущаються;

• над дитиною зло жартують;

• дитину змушують відчувати почуття незаслуженого сорому;

• батьки свідомо брешуть;

• батьки п'ють і влаштовують бешкети;

• батьки виховують дитину подвійною мораллю;

• батьки невибагливі і неавторитетні для своєї дитини;

• батьки не вміють любити однаково своїх дітей;

• батьки дитині не довіряють;

• батьки налаштовують дитину один проти одного;

• батьки не спілкуються зі своєю дитиною;

• вхід в будинок закритий для друзів дитини;

• батьки виявляють до дитини дріб'язкову опіку та піклування;

• батьки живуть своїм життям, дитина відчуває, що його не люблять

    Для подолання дитячої агресії в педагогічному арсеналі батьки повинні мати: увагу, співчуття, терпіння, вимогливість, чесність, довіру, розуміння, почуття гумору, відповідальність, такт.

VII. Рішення зборів.

1. Спостерігати за емоційним станом дитини в різній обстановці

2. Робити установку на позитивні емоції.

3. Слідувати правилам сім'ї з подолання дитячої агресії.

Батьківські збори-диспут № 4

Тема. Виховання в сім'ї: запобігання жорстокості та насиллю

Мета: аналізувати випадки тих аспектів виховання, що викликають найбільше проблем у батьків; ознайомлювати присутніх із правами дитини; доводити до відома батьків, що дитина — це особистість, яка потребує уважного ставлення, поваги та любові; формувати моральні цінності батьків і дітей.

                                             Хід зборів

Дитина — це людина! Вона не потребує, щоб на неї кричали чи застосовували покарання, а навпаки — прагне підтримки і мудрої поради з боку батьків, турботливого ставлення. Проте часто буває, що ми не завжди виявляємо любов до тих, хто є для нас найдорожчими у світі.

Адже дитина не може захистити себе від психологічного тиску з боку дорослих і фізичного насилля. Тож нас, дорослих, діти беруть за приклад. Дитина, яка виховується в жорстоких умовах, не поважатиме прав іншої людини. І, навпаки, гарна поведінка наших дітей народжується лише добром. Ненасилля сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, аніж жорстоке, брутальне поводження.

Часто агресивні, непродумані дії можуть бути викликані не провиною, а перевтомою, невдачами, роздратуванням, неприємностями тощо. Гнів, спрямований на дитину, не матиме користі, а лише принизить та роздратує дитину. Досягаючи показної, короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю виховують фальш, гальмують нормальний розвиток дитини.

         Жорстоке поводження з дитиною нерідко викликає в них не каяття, а зовсім інші реакції:

● страх;

● протест;

● обурення;

● образу, прагнення помсти;

● прагнення викрутитись, обманути;

● втрата здорового глузду;

● дитина не розрізняє поняття добра і зла;

● не розмежовує поняття «можна» й «не можна»;

● занижена самооцінка;

● агресивна поведінка;

● ненависть до себе та інших (якщо дитину часто б'ють).

   Жорстоке поводження з дітьми зазвичай викликає затримку їхнього психічного і соціального розвитку. Надзвичайно важливо не допустити, щоб побої та покарання перетворилися на жахіття для дитини та її батьків, коли дитина перестає розуміти за що її карають, рівень її емоцій знижується, перестає розрізняти хороші та погані вчинки. А ще важливо пам'ятати, що з будь-якої ситуації завжди можна знайти вихід.

Діти не завжди поводяться як лагідні янголята, і виховувати їх — не така вже й легка справа. Проте слід шукати вихід із ситуації, не принижуючи гідності та не ображаючи їх, а тим більше не вдаючись до тілесних покарань.

Шановні батьки, пам'ятайте! Усі люди на землі мають рівні права і свободи!

Права дитини закріплені в положеннях Конвенції про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році.

Кожна дитина має право:

● на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

● на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

● на захист від поганого поводження, нестачі турботи з боку батьків;

● на захист від жорстоких дій, які принижують її;

● на захист від сексуальних домагань;

● на проживання з батьками та на підтримку контакту з ними в разі їх розлучення;

● на вільне висловлювання поглядів щодо будь-яких питань;

● на свободу думки, совісті, віросповідання;

●на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

             Права дитини порушуються, коли:

● не створено умов для її безпеки для життя та здоров'я;

● її потреби ігноруються;

● стосовно дитини трапляються факти на­силля або приниження;

● порушується недоторканість дитини;

● її ізолюють;

● її залякують;

● вона не має права голосу під час прийняття важливих для неї рішень;

● вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;

● її використовують і нею маніпулюють;

● її особисті речі не є недоторканими.

 Шановні батьки, пам'ятайте! Дитина поважатиме права інших людей, якщо і на її права зважатимуть. Не бійтеся допомогти і захистити свою дитину!

          ● Як ви будуєте взаємини зі своїми дітьми?

● Що переважає: суворий контроль і опіка, чи довіра до дітей?

● Яких позитивних результатів можна досягти у вихованні вашої дитини, якщо надати їй самостійність?

Нашу розмову можна завершити словами видатного педагога В. Сухомлинського:

«Для люблячих батьків немає нічого дорожчого за дитину. Це — вічна істина, бо сенс людського життя в тому, щоб повторити себе в новій людині, повторити на вищій основі, підняти своїх дітей на вищий ступінь розумового, морального, естетичного розвитку, ніж досягли ми самі, батьки».

      Люби свою дитину. Радій тому, що вона є, приймай її за будь-яких обставин. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не застосовуй несправедливі покарання, налагоджуй з нею довірливі взаємини, дай привід любити себе.

Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних і душевних травм, навіть тоді, коли доводиться жертвувати власними інтересами і ризикувати власним життям.

Будь гарним прикладом для своєї дитини. Виховуй повагу до традиційних цінностей, живи гідно. Нехай у вашій сім'ї панують чесність, скромність та гармонія. Подружня зрада, заздрість, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв'язків — усе це позначиться на психічному стані вашого сина або доньки.

Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте дитині стільки часу, скільки потрібно для її розвитку. Розмовляйте з нею, не відволікайтеся, коли вона про щось говорить.

Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучайте до праці.

Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть болісного, проте самостійного.Дитина запам'ятовує лише ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови можуть зростити соціального інваліда.

Привчайте дитину бути слухняною. Коригуйте її поведінку так, щоб її вчинки не завдавали шкоди а ні їй, а ні іншим.